Кільця поршневі GOETZE

Багато хто про них чув, багато хто про них знає, але історіївиробництва ніхто до ладу не читав. Я вирішив виправити цю мить ізнайшов цікаву статейку про компанію "GOETZE". У свою чергуспеціалізується не тільки на виробництві поршневих кілець, а йсальників та інших деталей двигунів. Ринку вибір кілець коливатисявід "пріми" до болгарської "дружби". Але за "дружбу" віддавати 320грн, у мене бажання не було. Тим більше, якщо "GOETZE" коштуєвсього 170 грн.

Сurriculum vitae засновника фірми Фрідріха Вільгельма Гетце схожена хрестоматійні історії про завзятих, цілеспрямованих і щасливихпідприємців.
| Він піднявся службовими сходами від машиніста до старшого майстраз обслуговування парових машин великого заводу (верстати тодірухалися в основному пором), мав службову квартиру в передмістіКельна Буршайде та пристойну платню. До того ж Гетце дуже вдалоодружився. Саме тесть, заможний бюргер, допоміг йому здійснити йогодавню мрію та забезпечив грошима для відкриття власної справи.
Справа в тому, що механік Гетце сам вирішив виробляти мідніущільнення для парових вентилів. З ними йому довелося неабиякпомучитися на роботі — його механіки знову і знову розбираливентилі тільки тому, що куплені мідні кільця виявлялися з вадами. ІГетце, працюючи у вихідні в сарайчику поряд з будинком, сам зібравручний верстат для виготовлення ущільнювальних кілець з мідногодроту. Спочатку оснастив ними всі підвідомчі йому парові машини, апотім став пропонувати їх іншим механікам. Оскільки Гетцекористувався в окрузі заслуженим авторитетом і якість йогоущільнень було хоч куди, то купували їх охоче. Залишалося розвиватисправу далі. Цікаво, що, зіткнувшись з технологічними проблемами (поршневі кільця двигунів внутрішнього згоряння працювали при кудибільш високих навантаженнях і температурах, ніж у парових машинах), Гетце вирішив їх так само, як і брати Мале (див. АР № 9, 1998) —покупкою американської ліцензії. Факт, що вкотре підтверджуєтодішній технологічний пріоритет Америки.
Але щодо якості кілець і прокладок, то воно отримало визнаннянавіть за океаном. Гетце успішно представляв свою продукцію уСполучених Штатах починаючи з 1904 року, а потім навіть відкрив тамвласне виробництво.
Однак у 1923 році здоров'я Фрідріха похитнулося, і справи фірмиперейшли до рук двох його синів. Незадовго до смерті Гетце-старшогов 1924 приватне підприємство Friedrich Goetze стало сімейнимакціонерним товариством. І залишалося їм протягом сімдесяти років —аж до 1993 року, коли фірму купили англійці з концерну T& N.
У 30-х роках поршневі кільця та прокладки Goetze кували перемогунімецьких моторів в автоперегонах, у цивільних авіаперельотах і вбліцкригах танків, мотопіхоти та люфтваффе. А під час Другоїсвітової війни вони стали найбільш стратегічним товаром. Чотиритисячі людей на заводах Goetze працювали виключно на військовізамовлення. Але до весни 1945 року підприємства дісталисяфранцузькій окупаційній владі практично в руїнах.
Потім був період відновлення та повоєнний зліт фірми, створенняспільних підприємств в Аргентині, Бразилії, Індії, Франції.Відкриття 1973 року науково-дослідного центру.

"оригінальні сальники Goetze — для моторів автомобілів, тракторів, сільгоспмашин, гірничої техніки…"<
Технологічні успіхи, серед яких — методи нанесенняметало-керамічних покриттів кілець на початку 70-х та безасбестовіпрокладки головки блоку у 1984 році.
До речі, основним профілем фірми була і залишається постачаннядеталей на моторобудівні заводи — на це припадає три чверті відобороту. А головне — Goetze є розробником усієї циліндро-поршневоїгрупи та працює на замовлення багатьох автомобілебудівних фірмЄвропи. Коли інженери-двигуністи, наприклад, фірм MAN чи KHD, починають розробку нового дизеля, їм і на думку не спаде розроблятициліндро-поршневу групу самостійно – вони звертаються до фахівців –наприклад, на Goetze. Так і краще, і дешевше.
Навіть у Росії, де кожен автозавод прагне зробити у своїх стінахостанню гайку, час від часу це усвідомлюють…

> Російський слід

Фахівцям вітчизняної автомобільної промисловості ім'я Goetze булодобре знайоме задовго до того, як жовті упаковки вазівськихпоршневих кілець, прокладок головки блоку або маслознімнихковпачків з'явилися на ринках запчастин у початку 90-х. Адже Goetzeне лише випускає моторні комплектуючі, а й продає технології, know-how та обладнання для виробництва поршневих кілець. Зокрема, ідо нас до Росії.
Співпрацювати з СРСР у Буршайді почали ще 1969 року. Фірма Goetzeтоді була 100-відсотковим постачальником поршневих кілець наконвеєри ФІАТу, і італійці залучили своїх партнерів для постачанняобладнання на відомий Мічурінський завод поршневих кілець.Який мавпостачати конвеєр щойно побудованого ВАЗу. До речі, так і булопротягом десяти років — доти, доки ВАЗ не вирішив робити кільцясамостійно і не закупив лінію у японської фірми Riken. Розливкачавуну в форми та фінальний контроль якості поршневих кілець у 1937році відбувалися приблизно так само, як і зараз — нанапівавтоматичних лініях
І тепер вазовські мотористи — одні з небагатьох у Росії, хтовиробляє поршневі кільця взагалі без використання технології чиобладнання Goetze.
Починаючи з 80-х років, верстати та лінії для механічної обробкипоршневих кілець Goetze були продані на Кустанайський завод, наЯрцевський моторний завод, який виробляє мотори для ЗІЛу, на ГАЗ (для комплектації газового дизеля- "повітряника"), на КамАЗ, наЯМЗ, на костромський завод Мотордеталь. Наразі монтується таналагоджується обладнання на ставропольському заводі поршневихкілець Стапрі. Так що зв'язки Goetze з Росією не слабшають.
Щоправда, через економію валютних коштів наші підприємства ніколине купують технологічний ланцюжок цілком — лише окремі ділянки чиверстати. Як правило, купують тільки обладнання для прецизійноїмеханічної обробки кілець, а ливарки монтують вітчизняні. )