Ларок

Я - уламок електрички
Ніч, вокзал, очі у вікно
Я - промоклі, як сірники
Небо в Бородіно

Ліхтарі гризуть алею
Паровоз як брила льоду
У чорній кіптяві на реях
<
Воронена орда

Злий етап, ковтають нички
Б'ють прикладом сопляка
Зеки сплять на перекличці
У брудній калюжі біля скриньки

Громадянин начальник скаче
Документом на вітрі
А на рейках час плаче< br/>
Будемо щасливі до ранку

Життя хворе, кашель — нудьга
П'є печія з річки
Лиже попіл, гавкає сука
За рухом руки

У забинтованому вокзалі
Так смертельно крижано
> Сиплять іржаві медалі —
Небеса в Бородіно

Вірили, що точно знаємо
Життя не буде таким гірким
/>
Проживемо в теплі, та з краю
Колупаючись біля кіоску

Ми ларьками зчепимо землю
Зв'яжемо Захід і Схід
Бій Макдональдси — приймаю
Тільки наш рідний лоток
Наш кіоск нам усім втіха
Ріє сенсом на вітрі
У ньому біда і дискотека
У ньому — порятунок вранці
Русь моя, ти снишся багатьом
Віщий сон - завжди кошмар
І багатим і убогим -
Всім дістався цей дар
p>
Що ж нам відкрито у світі
Що нам відригнуто віки
У п'яти-кімнатній квартирі
Я спиваюся біля ларька
< /
На мою свободу слова
Лють козли свободу брехні
Громадянин начальник, знову
Казку злу розкажи

Ким нам стати, вже не знаю
Чи віримо, що сталь міцна
Русь заходом сонця добивають
Розпинаючи біля скриньки

Міста стукають екраном
У лоби замерзлих сіл
Ми йдемо надто рано
> Залишаючи дрібень
Ми пройшли свою дорогу
По фашистам, по попсі
Ми тягли душі до Бога
Шкода вижили не все

І духовно, як на зітханні
Ріже небо краса
Ми зубами твої крихти
Рвемо до чистого полотна

Краса, ти тут рідна
Недоступна, нелегка
За тобою спостерігаємо
Похмеляючись у кіоску
Ти врятуєш нас, точно знаю,
Я твій ворог, твоя їжа…
Краса не зникає
Тільки йде іноді.