Кіа Мохаве. Найперше враження

Машина нам потрапила в руки цілком жива, доглянута, запитаннявикликав тільки варварський метод кріплення заднього номера (саморізом прямо в метал двері) і не працюючий переднійпарктронік.
Дрібниці загалом то.
Передпродажна діагностика у офіціалів нарахувала робіт на кількатисяч доларів.
Амортизатори по колу під заміну, рульова рейка під заміну, незадовільний стан всього на світі, деталей не пам'ятаю... Машина зїхніх слів була автомотлохом.
Скажемо так, я вдячний цим хлопцям.Знижку при покупці я отримавсаме завдяки їхній жадібності.Але про це пізніше.
Сама машина була б ідеальною, якби не її дивовижна підвіска. Субарздавалося, що вона крениться, клює і гойдається, як кораблик нахвилях.Чесно кажучи, було трохи страшнувато проїжджати тимигорбами, по яких Трибека просто непомітно проходила. >
Почитавши інтернети, зрозумів, що займатися корчингом і корячингомя не буду. Результати сумнівні, відгуки спірні, а платити требареальними грошима і часом.
Приятель, авторитетний автомобіліст і жипер, запропонував компроміс— поставити гумові балони в задні пружини і навіть зголосився взятиучасть у процесі. Я, людина далека від колупання в підвісці ідосить консервативна, була рада перекласти відповідальність наМишка. Підібрали, замовили балони, отримали їх та домовлялисяпоїхати їх приміряти на вихідні. За словами Михайла виходило, щовстановлення пневмобалонів займе пару годин і буде радше веселоюпригодою, ніж складною роботою. З одного боку, я знав Мишка давно ідобре, і тому не сумнівався у ньому. З іншого боку, оцінканезнайомої роботи "та ваще ізян" мене завжди насторожувала.