Працюю я зазвичай до години, двох, трьох ночі, як пощастить.Після роботи я ніколи не можу просто прийти додому і лягти спати - це нереально.Кладуся я зазвичай до ранку.Оскільки від моменту коли я вийшов з офісу і до початку концерту у мене було не мало не мало 16 годин, було прийнято рішення їхати на Київ відразу, а не йти додому, відпочивати потім підриватися і знову ж таки їхати до Києва.
Приїжджаю після роботи додому, пересідаю до Смарт, беру дружину пахву і рву пазурі на Київ.Настрій гарний, за бортом -1 градус, в салоні грає улюблена Музика і розноситься аромат кави. Світанок застав нас на трасі, десь під Южноукраїнськом. Дружину починає вирубувати, я заливаю в себе 6 літр кави і продовжую шлях наспівуючи собі під ніс улюблені мотиви групи Сектор Газа. Втратило потужність, перестало реагувати на педаль акселератора, згасли всі вогні і спалахнув Адідас на приладку. Першою моєю думкою було:все сцепа знову здохла, казав мені механік не ставити БУ.
Зупинився на узбіччі, вийняв ключ запалення. Посидів з хвилинку в а***, провернув ключ - завелася. Тільки цього разу завелася відразу в режимі ручної коробки з акумулятором, що горить. Дивлюся на годинник - 6 ранку, саме час будити механіка :) пишу у Вайбері симптоми і потихеньку висуваюся далі на Київ. Їду і перебираю в голові варіанти:перше що спадає на думку - Гена помер.
Ось і індикатор виліз
Прокинулася дружина, я їй розповів про ситуацію, що склалася, і вона відразу полізла в Гугл шукати підтвердження чи спростування моїм думкам. Після переритих вздовж і поперек форумів і д2, я повністю переконався, що це був генік. Вимкнув музику, грубку та фари. Коли ми проїжджали Первомайськ, прокинулося моє хутро, передзвонив мені. Я зупинився пояснив йому ситуацію не глушачи двигун. Перевірив ремені - все на місці. Двигун сухий і ошатний.
Я розумію, що до Києва мені потрібно енівей, і єдиний варіант для нас повернутися потім додому - це знайти майстра, який зможе полагодити Авто. Мій механік скинув мені телефонні номери двох Київських майстрів. Я потихеньку поїхав далі, чекаючи настання хоча б години восьмої ранку, щоб зателефонувати до Києва. Переговоривши з київським гуру, було ухвалено рішення їхати до кінця і не здаватися на півдорозі, незважаючи на те, що мене запевняли, що ми не доїдемо.
Виїхавши на «автобан» Одеса-Київ я занервував, бо слова Сергія ніяк не йшли у мене з голови і я почав шкодувати, що не розвернувся вчасно і не поїхав назад до Миколаєва. Проїжджаючи Умань у нас спалахнув джекичан, що означало лише одне - скоро ми станемо мертвим вантажем на трасі… тим часом Миколаївські -1 перетворилися на Київські -5, і без пічки їхати стало дуже некомфортно. Мені зателефонував мій механік запитати як були наші справи, і коли дізнався про чек, що випав, подав геніальну ідею зупинитися в БЦ на авторинку і зарядити акумулятор. Тепер була справа за малим, на залишках заряду дотягнути до Білої Церкви та вмовити пацанів на авторинку підзарядити наш Аккум.
Поки доїхали до Білої Церкви, на приладку вже горіла ціла гірлянда з індикаторів. Пішов я по ринку шукати у когось є зарядне і хтось готовий допомогти в екстреній ситуації. На питання чи є зарядне все говорили так, але лише одні хлопці погодилися роздрукувати його та використати на місці. Поставивши Аккум на зарядку, ми пішли погрітися в місцеве кафе. Втома і нерви вже давалися взнаки. За нормальних розкладів, ми в цей час вже мали бути в Києві і посапувати в теплій постелі в очікуванні концерту, на який ми хотіли потрапити хоч трохи відпочили. Сидячи в кафе, я почав обдзвонювати київські СТО, які обслуговують Смарти. Нас погодилися ухвалити на SMART-UA. Подивився по карті, ця СТО була ще мало не найближчою, звідти нам треба було потрапити до Солом'янського району Києва, що на карті здавалося не далеко, а за фактом 140 грн на Ухилі.
За 2 години Аккум зарядився рівно на половину, і оскільки у Києві нам пообіцяли доглянути машину, ми поїхали далі. Ледве встромивши пацанам 100 гривень за допомогу на дорозі ми поїхали далі. Якимось магічним чином гірлянда на приладці згасла, і поки ми доїхали до Смарт-ЮА, у нас запрацював генератор і зарядив акум до кінця. Картина друга:Прикольна.
На СТО перевірили заряд Аккума і сказали, що він повністю заряджений, що підтверджували показники мультиметра. Машину ми залишили для адаптації коробки, тому що, схоже, у нас злетіли налаштування, через що коробка працювала тільки в ручному режимі. Домовилися, що Машину я заберу наступного дня, сіли в Ухил, що вже згадувався, і погнали на квартиру. Ще 2 години під редбулом, потім повечерявши в кафе і добре наздогнавшись столичним кальяном ми поїхали спати. 10 ранку і тільки так, тому що на вихідних сто не працює і бос приїде тільки для того, щоб віддати мені ключі, тому пробудження було для мене раннім і сука важким. Приїхавши на СТО, я забрав Машину з налаштованою коробкою і теплими побажаннями дістатися додому без пригод від СМАРТ-ЮА. Було тільки в понеділок, і то після 16:00 тому всю суботу і ранок неділі ми провели в столиці.
Прокинувшись у неділю вранці я звернув увагу на те, що Погода, мати її, почала псуватися йшов при плюсовій температурі почав підмерзати і перетворюватися на крижаний дощ. О другій годині ми виїхали з Києва в надії до вечері приїхати додому, але на нас чекав сюрприз. Дощ був невеликий і на дорозі був якийсь неприємний туман. Не втішило мене те, що після неприємності, що сталася з машиною, у мене більше не працювали протитуманки, таким чином я залишився в густому тумані з одним тільки головним світлом.
Чим далі ми від'їжджали від Києва, тим густішим ставав туман. За Білою Церквою мені здалося, що туман посилився ще більше і почало сутеніти. Після Умані почало відверто темніти, а туман не розсіювався. Швидкість руху була максимум 60км/год і те, мені здавалося небезпечним їхати навіть з такою швидкістю, тому що не було видно зовсім - нічого. Про те, що ми проїжджаємо заправку, можна було лише здогадатися, що туман на узбіччі був трохи яскравішим, ніж на дорозі (а це були вогні заправок). У такому режимі ми доїхали до першотравня. Там на трасі мені трапилася велика яскрава вантажівка, яка топила зі швидкістю 90-100 і я ув'язався за нею. Так ми доїхали Вознесенськ, де туман почав по-тихеньку розсіюватися, залишаючи нам всього близько 100 км до будинку, я нарешті обігнав вантажівку, трохи притопив, і ось до десятої вечора ми в'їхали в рідне місто.
Поїздка видалася яскрава, сповнена емоцій, і точно незабутня. Ось минуло вже 2 місяці, а я ніяк не можу це забути. 8 годин у дорозі у тумані як молоко, це незабутньо. У мене в бороді проклюнулася сивина... До речі, так і не зрозуміло, що сталося тоді з машиною. З того часу за 2 місяці я накатал порядно, і на щастя це жодного разу не повторилося. Вислухаю ваші припущення, що все-таки сталося дорогою до Києва, і чому після підзарядки Аккума, генератор знову запрацював. Всім дякую! Світ
"почала псуватися і дощ який йшов при плюсовій температурі почав підмерзати і перетворюватися на крижаний дощ. О другій годині ми виїхали з Києва в надії до вечері приїхати додому, але на нас чекав сюрприз. Дощ був невеликий і на дорозі був якийсь неприємний туман. Не втішило мене те, що після неприємності, що сталася з машиною, у мене більше не працювали протитуманки, таким чином я залишився в густому тумані з одним тільки головним світлом.
Так починалася дорога з Києва додому.
Чим далі ми від'їжджали від Києва, тим густішим ставав туман. За Білою Церквою мені здалося, що туман посилився ще більше і почало сутеніти. Після Умані почало відверто темніти, а туман не розсіювався. Швидкість руху була максимум 60км/год і те, мені здавалося небезпечним їхати навіть з такою швидкістю, тому що не було видно зовсім - нічого. Про те, що ми проїжджаємо заправку, можна було лише здогадатися, що туман на узбіччі був трохи яскравішим, ніж на дорозі (а це були вогні заправок). У такому режимі ми доїхали до першотравня. Там на трасі мені трапилася велика яскрава вантажівка, яка топила зі швидкістю 90-100 і я ув'язався за нею. Так ми доїхали Вознесенськ, де туман почав по-тихеньку розсіюватися, залишаючи нам всього близько 100 км до будинку, я нарешті обігнав вантажівку, трохи притопив, і ось до десятої вечора ми в'їхали в рідне місто.
Поїздка видалася яскрава, сповнена емоцій, і точно незабутня. Ось минуло вже 2 місяці, а я ніяк не можу це забути. 8 годин у дорозі у тумані як молоко, це незабутньо. У мене в бороді проклюнулася сивина... До речі, так і не зрозуміло, що сталося тоді з машиною. З того часу за 2 місяці я накатал порядно, і на щастя це жодного разу не повторилося. Вислухаю ваші припущення, що все-таки сталося дорогою до Києва, і чому після підзарядки Аккума, генератор знову запрацював. Всім дякую! Світ
"почала псуватися і дощ який йшов при плюсовій температурі почав підмерзати і перетворюватися на крижаний дощ. О другій годині ми виїхали з Києва в надії до вечері приїхати додому, але на нас чекав сюрприз. Дощ був невеликий і на дорозі був якийсь неприємний туман. Не втішило мене те, що після неприємності, що сталася з машиною, у мене більше не працювали протитуманки, таким чином я залишився в густому тумані з одним тільки головним світлом.
Так починалася дорога з Києва додому.
Чим далі ми від'їжджали від Києва, тим густішим ставав туман. За Білою Церквою мені здалося, що туман посилився ще більше і почало сутеніти. Після Умані почало відверто темніти, а туман не розсіювався. Швидкість руху була максимум 60км/год і те, мені здавалося небезпечним їхати навіть з такою швидкістю, тому що не було видно зовсім - нічого. Про те, що ми проїжджаємо заправку, можна було лише здогадатися, що туман на узбіччі був трохи яскравішим, ніж на дорозі (а це були вогні заправок). У такому режимі ми доїхали до першотравня. Там на трасі мені трапилася велика яскрава вантажівка, яка топила зі швидкістю 90-100 і я ув'язався за нею. Так ми доїхали Вознесенськ, де туман почав по-тихеньку розсіюватися, залишаючи нам всього близько 100 км до будинку, я нарешті обігнав вантажівку, трохи притопив, і ось до десятої вечора ми в'їхали в рідне місто.
Поїздка видалася яскрава, сповнена емоцій, і точно незабутня. Ось минуло вже 2 місяці, а я ніяк не можу це забути. 8 годин у дорозі у тумані як молоко, це незабутньо. У мене в бороді проклюнулася сивина... До речі, так і не зрозуміло, що сталося тоді з машиною. З того часу за 2 місяці я накатал порядно, і на щастя це жодного разу не повторилося. Вислухаю ваші припущення, що все-таки сталося дорогою до Києва, і чому після підзарядки Аккума, генератор знову запрацював. Всім дякую! Світ
"що ми проїжджаємо заправку, можна було лише здогадатися, що туман на узбіччі був трохи яскравішим, ніж на дорозі (а це були вогні заправок). У такому режимі ми доїхали до першотравня. Там на трасі мені трапилася велика яскрава вантажівка, яка топила зі швидкістю 90-100 і я ув'язався за нею. Так ми доїхали Вознесенськ, де туман почав по-тихеньку розсіюватися, залишаючи нам всього близько 100 км до будинку, я нарешті обігнав вантажівку, трохи притопив, і ось до десятої вечора ми в'їхали в рідне місто.
Поїздка видалася яскрава, сповнена емоцій, і точно незабутня. Ось минуло вже 2 місяці, а я ніяк не можу це забути. 8 годин у дорозі у тумані як молоко, це незабутньо. У мене в бороді проклюнулася сивина... До речі, так і не зрозуміло, що сталося тоді з машиною. З того часу за 2 місяці я накатал порядно, і на щастя це жодного разу не повторилося. Вислухаю ваші припущення, що все-таки сталося дорогою до Києва, і чому після підзарядки Аккума, генератор знову запрацював. Всім дякую! Світ
"що ми проїжджаємо заправку, можна було лише здогадатися, що туман на узбіччі був трохи яскравішим, ніж на дорозі (а це були вогні заправок). У такому режимі ми доїхали до першотравня. Там на трасі мені трапилася велика яскрава вантажівка, яка топила зі швидкістю 90-100 і я ув'язався за нею. Так ми доїхали Вознесенськ, де туман почав по-тихеньку розсіюватися, залишаючи нам всього близько 100 км до будинку, я нарешті обігнав вантажівку, трохи притопив, і ось до десятої вечора ми в'їхали в рідне місто.
Поїздка видалася яскрава, сповнена емоцій, і точно незабутня. Ось минуло вже 2 місяці, а я ніяк не можу це забути. 8 годин у дорозі у тумані як молоко, це незабутньо. У мене в бороді проклюнулася сивина... До речі, так і не зрозуміло, що сталося тоді з машиною. З того часу за 2 місяці я накатал порядно, і на щастя це жодного разу не повторилося. Вислухаю ваші припущення, що все-таки сталося дорогою до Києва, і чому після підзарядки Аккума, генератор знову запрацював. Всім дякую! Світ












Коментарі(12)
Ro-meбув 9 місяців тому
Їжджу на BMW 1 series Coupe PureSex і ще 2 машини
Харків, Харківська область
Я теж люблю їхати за гарною вантажівкою. Як на автопілоті, тільки стеж за дистанцією і все))
yourXhaterавторбув 2 роки тому
Верно, он был такой яркий, что мне пришлось держаться на хорошей дистанции чтоб не ослепнуть. Что мне понравилось в езде за грузовиком, так это то, что огромное количество колхозных лампочек на нем освещали мне дорогу и пробовали даже густой туман )К...
Ro-me
Мне нравится, что грузовик закрывает от встречных фар -это чуть ли не главное. Если на дороге возникнет препятствие, то это проблема грузовика, мне нужно лишь держать безопасную дистанцию и при необходимости притормозить. Мне не нужно всматриваться в...
emonбув 1 рік тому
Їжджу на Citroen Xsara Picasso пиріжок і ще 6 машин
Київ, Київська область
Пригода ще щось. Судячи з фотки на СТО smart-ua, днем раніше я забрав у них свій смарт )
yourXhaterавторбув 2 роки тому
А мені здається я бачив там твого малюка, коли залишав свого.