Історія однієї маленької, червоненької машинки — любительки пригод.

Якось вирішила вона переїхати жити з Дніпропетровська наВолинь.
Дніпропетровськ 4 км. Традиційно для теперішньої години, черезінтернет... Такою її я побачивши вперше на фотках і так, це булалюбов з першого погляду. > Віртуальне знайомство з Тамарою
Чудове місто — Дніпропетровськ Січеслав, зустрівши мене під ранок, ще було темно і прохолодно, але вокзал різномаїттям своїх вогнівзігрівав:
Залізничний вокзал Дніпропетровська.
Перед поїздкою, я надівся, що хтось із місцевих блогеріввідгукнеться і проведе мені мінімальну екскурсію Дніпром, але нажаль…
Порадили лише макдак біля вокзалу, який був чомусь зачинень інабережну Дніпра.Так як фастфуд ще спав, я пішов шукатинабережну.Відразу потрапивши на Амурський міст, на якому хотівзустріти гарний схід сонця:
Амурський міст.

<
Звісно я не міг не вилізти на сам міст, хоч там усе було обнесеноколючкою, вітер був пронизливий і свіжий, погода вирішилапо-іншому, одразу я так і не побачивши:На Амурському мості.
Після світанку я зідзвонився із власником ЗАЗу, він мені пояснив, як і куди їхати, щоб його подивитись, добрався я відносно швидко.боки по самому кузову, але то таке, проїхався, перше, що зрозумів, що гальм майже немає, тому цей дефект перед від'їздом, буввиправлений:

Прокачування гальм.

Запитавши у власника в який бік мені їхати, паралельно в телефонізабивши маршрут і вперед, що ж це є 895 км для нас матір. Першефото) глянути чи у вірному напрямку рухаюся, машина пересталазаводитися. По телефону власника впросивши приїхати і глянути, бодля мене такі двигуни то було щось нове і незвідане. Причина булабанальна — сів аккумулятор, поміняв він мені на свій, зі скрипом узубах, і помчав я далі:На Волинь! Проїхав я всього 156 км і «Запік»помер мені за Фрунзівкою, кілька кілометрів мені довелося йогопхати назад до села. Всі думки не покидали, аби фура яка не збила.Матюкав усе на чому світ стоїть.
Причина, швидше за все, мала кількість масла в двигуні, я особливоще не був у курсі, що старі машини люблять його їсти.

Дякую дядькові із заправної станції, який мені спочатку допоміг звідкручуванням заливної горловини, а згодом зі знайомством змешканцем села Шевченкове Валєрою, який у кінцевому результаті менедуже виручив. Це була моя перша ніч з «Тамарою», я вперше почув, якце від холоду можуть ноги зводити судоми. Чоловік із АЗС меніпообіцяв познайомити з місцевими кулібіними, які зможуть менідопомогти. На ранок я вже був знайомий з Валєорою, який приїхав насвоєму 2141 і зачепивши мене на трос та потягнув до себе. Моторзаклинило, треба був новий. Продзвонивши, безрезультатно, всімісцеві шроти у пошуках нового двигуна, було вирішено, що позбавлюя свого «ЗАЗу» у нього у дворі до кращих годин знайдення двигуна.була вже на початку квітня. До Києва добрався потягом, а далімаршруткою до Решетилівки. Запам'ятався мені Пирятин дорогою. Тамнеймовірна кількість ларьочків з продажу фастфуду, чаю та кави, розташовані по обидва боки траси:
1) вперше я тут був, після першої невдалої спроби, їхав бусом ізПолтави, вечоріло, я ще знімкував захід сонця і мені на кадр влізчоловік у балахоні. Після короткого знайомства, я дізнався, що цекіборг «Дальнобій», шкода, що моя маршрутка так швидковідправлялася, я навіть з того всього на згадку не сфотографувався; 2) ну і вже повертаючись назад самостійно, пізно вночі, я тутпроїбав занапастивши свій мп3 плеєр. Я навіть повернувся за ним, щоби знайти. Знайшов, правда по ньому певно фура проїхалася, томутепер я й досі без музыки. Теплими лучами весняного сонця:
Спляча красуня.

Першим ділом поїхали за новим серцем для «Тамарі», яке я тежзнайшов в інтернеті, через форум ЗАЗівців. Їздили його дивитися ажза Полтаву, як до Харкова їхати. Чоловік просив 2000, але там і1000 не було за що давати.
Повернулися назад у Шевченкові, я звісно розтроївся і згас відразу.Поки я кис і думав, що таки доведеться мені машинку позбавити тут, Валєра продзвонював місцеві розбірки та пункти прийому чермета. Затой день ми переглянули чотири варіанти і проїхали для цьогоблизько 200 км. Знайшли двигун у одного пасічника і ціна його була1000 грн., завести не було як, тому бравши на свій страх і ризик, виглядав він добротно і вселяв довіру, навідміну від першого.

Повернулися додому пізно вже, зрозуміло, що ніхто міняти іперевіряти нічого вже не хотів.
Я скупивши маленьку галявину до вечері, посиділи файно, душевно., за смачнющі сніданки, обіди та вечірі. >

Вся операція відбувалася два дні, бо довелося з двох сердецьскладати, одне здорове. Навіть дощ не був нам на заваді:

Біля хлопців почув і вивчивши два нові слова для себе«підлампічити» і «дибелій».
«Тамара» виявилася дуже примхливою, тільки але щось робилося, топочинало вилазити щось нове., що не позбавили на довільному. Загарну та душевну компанію. Мені ще й досі не віриться, що є насвіті такі люди з великої літери:Прощавай, Решетилівка! Черездорогу ви можете помилуватися такою чудовою зупинкою:Запчасти нафото:3000009001
Ще однією пізнавальною зупинкою для мене був Спасо-ПреображенськийМгарський монастир. Знак, що розповідав про його існування, я щепримітив, коли їхав уперше з Полтави маршруткою, ще тоді подумавши, що було б добре заїхати. От і заїхав, правда згодом.
Дорога до монастиря вела під гірку, їдучи, зліва я побачившиводойму схожу на річку (згодом виявилося, що це річка Сула) на їїберезі стояли два будинки на колесах, хтось насолоджувався спокоєм, гарними краєвидами та чарівними весняними переспівами пташок, янавіть трішки їм позаздрів (по доброму):
Охолоджуємося та релаксуємо. Холма, біля входу до монастиря, називається Курганом скорботи — це перший в Україні пам'ятникжертвам Голодомору, це я вже дізнався, приїхавши додому тапоґуґливши. Хотілося звісно поїхати порозглядати його зблизька, алея так поспішав додому, що треба було чимось жертвувати. Потрапившия на закінчення вечірньої служби, перед Вербною неділею. Вербі неприсвятивши, але свічки за здоров'я і за упокій поставивши, помолився трішки, але більше спостерігав за красою оздоблення.
У 2013 році святкували 400-річчя заснування монастиря:
>

Архітектура дуже гарна, я б сказав шикарна, особливо оформленнябарельєфами, що зовнішніх, що внутрішніх стін. У середині храму всездається світлим та чистим, завдяки великій кількості барельєфноїліпнини — все витончено та лаконічно, нічого лишнього. Київ япроїхав уночі. ДАІшнику, що скептично промовив:«А вона доїде? », привіт.
Ми таки доїхали. Щоправда через нього прохуярів аж через Ірпінь. Іще якісь мажорі, типу які підрізати пробували, вам пощастило, що видалі не поїхали. Моєю метою було доїхати до Житомира, а там відбій.Я не доїхав 60 км.
Вперше в житті я почув, як люди вирубуються за кермом. З'їхавкімарнути,
раптом мої ноги викручувало від холоду, поспівши годинкидві, розім'явшись і зігрівшись пробіжкою, поїхав далі. Як булоприємно побачити цей знак, Волинь все ближче:>
Житомир.
У місті зустріли пам'ятник ГАЗ-АА у Житомирі, не могли просто йогообминути, ну і зупиночка, щоб трішки охолодитися:

> Біля ГАЗ-АА в Житомирі
Наступним довгоочікуваним пунктом було Рівне, не знаю чи то відперевтоми, чи то ще від чого,
я добре поїздив цим містом, поки знайшов дорогу на Луцьк, реальноаж злість брала. Дуже подобається.:
Тунель кохання. Клевань. Рівненська область.

Волинь зустріла нас сніжною хуртовиною, шкода було велосипедиста, якого я обігнав.
Лопатий сніг — це завжди гарно.

Сам Луцьк зустрів нас тепло та сонячно, ми теж були раді, щодоїхали своїм ходом до нього.
Напевно я Луцьку так ніколи не радів:

> Луцьк.
PS «Тамарця» молодчинка, я пишуся її витривалістю.
перевіряти завжди рівень масла, не перевищувати допустиму швидкістьавто (в моєму випадку це 70 км/год) і звичайно не перегріватидвигун (періодично ставати і охладжуватися) і тоді ви доїдете натакому авто куди завгодно.
"
PS «Тамарця» молодчинка, я пишуся її витривалістю. Завжди рівеньмасла, не перевищувати припустиму швидкість авто (в моєму випадкуце 70 км/год) і звичайно не перегрівати двигун (періодично ставатиі охладжуватися) і тоді ви доїдете на такому авто кудизавгодно.
"
PS «Тамарця» молодчинка, я пишуся її витривалістю. Завжди рівеньмасла, не перевищувати припустиму швидкість авто (в моєму випадкуце 70 км/год) і звичайно не перегрівати двигун (періодично ставатиі охладжуватися) і тоді ви доїдете на такому авто кудизавгодно.