Грозові Ворота. Кавказ-2016

Як і обіцяв, пишу звіт на тему "туксон у горах"! покатушок погорах, одна з них — поїздка на місце зйомок серіалу Грозові Ворота, із заїздом до дольменів та водоспадів на річці Жані, як відомо, возять туди туристів на УАЗиках і за дорого, але ми самі з вусамиповним приводом, тому, озброївшись Гуглом і Навігатором, вирішилидістатися туди своїм ходом. Виїхали з Дивноморського на М4 у бікДжубги, доїхали до містка через Жанну в селищі Відродження і передним повернули ліворуч. Будка з відкритим шлагбаумом, у ній сидитьдядько кавказької зовнішності.Я зупинився, запитав "можна? ", вінзаписав номери і сказав "можна! ".Ось і все, так ми виїхали наперевал до Грозових Воріт.Жодних грошей, як виявилося, нікомуплатити не довелося.
Далі треба було подолати близько 11 км жерсті в один бік, томуперед стартом я стравився до 1, 8 атм — далі машина пішлам'якше.
Перша зупинка — біля стежки на дольмени і водоспади. Їхати туди наТушкані настійно не рекомендую, т.К. Крім крутих спусків і підйомівтам присутні ями глибиною з окоп для стрільби в положенні "стоячина верблюді":
По фотці глибоко не зрозуміти, але навіть з геометрією Туксона я бтам безболісно не проліз!
Тому ми потопали пішки через ліс. Крокували хвилин 10 і врезультаті вийшли до дольменів:На кожному дольмені людизаряджаються космічною енергією! ))) До водоспадів треба було йтидалі, але мене тягнуло в гори, тому ми пішли назад, неабияквидихнувшись з незвички! )) На зворотному шляху нам зустрівся УАЗикна великих колесах, бадьоро штурмуючи цю тріальну ділянку нарадість своїм пасажирам:все-таки нижня і кліренс вирішують! =)))
Взагалі, літаючі УАЗики стали для нас проблемою! :-))) Шпарять вонина всі бабки, особливо з гірки, по 8-10 чоловік у кожному, піднімаючи пилюку і жбурляючись волунами з-під мудових коліс! Встигай тільки відвертатися від них, закриваючи вікна іпритискаючись до свого узбіччя. Натомість туристам у нихвесело:безстрашно стоять ззаду, тримаючись за дуги каркасу безпеки, встигаючи при цьому фотографуватись і тикати у нас пальцями зрадісним криком "о! ХАХЛИ! " =))))) До хребта Коцехур йде стерпнагравійка, є ями і великі камені, але все об'їжджається іпроїжджається нормально. Дорогою є оглядові майданчики, з якихвідкриваються шикарні краєвиди на гори та долини:

Поплутавши серпантином, ми виїхали на гору Шахан:

< br> Небо було в хмарах, тому їхати було не жарко
Видно дорога, якою ми їхали

Лезем далі:

Дело видно трохи зламаного УАЗика — я так зрозумів, що це тутнорма))) Ось так, поступово, на 1-2 передачах ми виповзли на самхребет:Вид на Грозові Ворота Пам'ятний знак Червоним Партизанам
По хребту залишилося проїхати понти, але тут почалосянайцікавіше:круті спуски та підйоми, на яких крім дрібних і не дужекаменів були ями та промоїни. Тушкану дико не вистачало мотора, тому доводилося штурмувати гірки з розгону, лавіруючи між ямами поколії. Дорогою є магазинчик, де торгують медом, а біля нього СелоДурнів купа прикольних дерев'яних скульптур:
Ось куди поділися українські ДАІшники! :-)))
Після пари-трійки спусків і підйомів по хребту, виїжджаємо доГрозових Воріт:
Сама знімальний майданчик — це трохи всім відомих декорацій і купаторгашів та фотографів, які пропонують вам сфотографуватися увійськовій формі та зі зброєю. Загалом великого враження це все намене не справило. На відміну від останнього спуску до місцяпаркування біля Воріт…
Геть та непримітна гірка вдалині, метрів 70 завдовжки. Ще в тоймомент, коли я їхав по ній вниз, я відчув негаразд! ))) Купадіагоналок, градус нахилу, довжина, промоїни та ями - загалом, нанедопривідних машинах спускатися до самих Ворот я не рекомендую! Місцеві джипери, звичайно, допоможуть затягнути вас назад, але, гадаю, далеко не безоплатно! ;-)
А подивившись на ГАЗик, що піднімається там, я навіть якосьзасумнівався і у своїх здібностях! =)))
Штурмував я цей підйом геройською, переключившись на бензин, включивши примусово повний привід, вимкнувши нафік ESP ірозігнавшись кілометрів до 50 на годину! Пил стовпом, дріб каменівпо днищу і підкрилок, сморід вискомуфти - думаю, виглядало це всеепічно! Хоча в лобовому склі виднілися тільки блакитні небеса! =)))
Після такого підйому на пригоди якось більше не тягнуло:йшовчетвертий день моєї подорожі, і укласти машину, на якій нам щеїхати і їхати, мені не хотілося! :-) У планах у нас було проїхатидалі хребтом і виїхати через Широку Щілину, але місцеві сказали, щотам жерсть, і ми вирішили повернутися тією ж дорогою, якоюзаїжджали сюди.

Ухиляючись від УАЗиків та ГАЗиків, ми без пригод акуратноспустилися вниз. Відмітилися біля шлагбауму біля самої траси, вирівняли тиск у колесах і вирішили трохи протягнути доводоспадів:

Нижній водоспад на річці Жані

Піти подивитися нагору бажання не з'явилося, тим більше, що ми тамбули на самому початку нашого шляху, тільки зайшли з іншого бокучерез ліс і безкоштовно! ))) Натомість вирішили проїхатися доКриниці, де й провалялися на просторому чистому пляжі до вечора.:-)

У наступному записі свого БП я розповім про поїздку на верхнюточку парку Олімп у Геленджику. Дякую за увагу! :-)