Бути чи не бути? …

Вся справа в тому, що я ніколи не був великим поціновувачем такихавто. Залишати колекцію з одного раритетного авто — безглуздо! Умене звичайно є Укр техпаспорт, держ номери і природно "шильдики", але якраз і їх перебивати рука не піднімається. Припускаю, що якщозбити шильдик, то і сама історія буде вже не про цю машину.
Хочу поділиться з вами друзі ще однією історією, пов'язаною з цієюмашиною, для того щоб розкрити загальну картину.Я не став відразупро це писати і ви зрозумієте чому…
Авто потрапила сюди з Африки, де служила вірою та правдою вРосійському посольстві, її єдиний (крім мене) господар у тому жпосольстві виконував не однозначні за своїм родом діяльності, зодного боку формально дипломатичні, а з іншого... Здогадалися...розвідка КДБ Після того, як несподівано з'явилася загроза розкриттяйого (як агента), йому довелося терміново залишити Африку і черезКлайпедську митницю він потрапляє на Україну (1985 р.) Жив іпрацював у Москві, а сам родом з України (г . Жовті Води). Наподвір'ї його будинку було (і є) два гаражі. В один він заганяє цюВольво, а в другому стояла його власна машина ВАЗ 2102, на якій вінпо суті і їздив. Після того як вона потрапила до гаража з плиномрізних обставин виїхати їй від туди вже не вдалося аж до 2014 р.Після того, як у Жовтих Водах помирає його мама, він як друг нашоїродини, дарує нам свій будинок і абсолютно нічого не говорить промашину . За своєю неуважністю я випадково потрапляю в цей гараж ажчерез 5 років! Ну а далі, друзі мої, вам все відомо. Як тільки явиявив у себе такий раритет, відразу почав упорядковувати його длятого, щоб піднести сюрприз старому господарю ... І ви собі неуявляєте - я спізнився!
Недавно він пішов із життя через хворобу. За день до цього явідправив йому всі фото та відео матеріали, сподіваючись, що такіспогади допоможуть знайти хоч якісь сили для боротьби, але він їхтак і не побачив. Можливо це має залишитися як пам'ять, алеутримувати машину весь час у такому вигляді можна лише узапечатаному гаражі. Якщо її експлуатувати, то на наших дорогахвона швидко наздожене своїх однолітків.
З величезною подякою вислухаю ваші щирі та грамотні поради щодовизначення її подальшої долі і сам поки що подумаю що з неюробити.
Від щирого серця ДЯКУЮ ВСІХ за виявлений ваш інтерес, який надавмені великий стимул до самостійної роботи з її відновлення. Адже доцього у мене таких здібностей не спостерігалося!