Моя любов до Запорожців почалася ще в радянському дитинстві, незнаю чим, але Запорожці викликали в мене багато позитивних емоцій, як і трамваї. Завжди випрошував на ринку для туристів у мами модельзапорожця Але ціни на машини виробництва СРСР ну занадто звичайно, і мама жартувала чимось на кшталт "справжній дешевше буде! " потімз'явився журнал "автолегенди СРСР" і там про диво, Запорожець! І часйшов, у мене вже довго, як перший автомобіль з'явився ВАЗ 2107, алемені-то не так як усім, мені запорожець подавай! :D і добравшись допідвалу, я почав здавати всяке сміття на металобрухт, накопичившипри цьому вартість запорожця, ненароком наткнувся в інтернеті наоголошення про синього запорожця, я вирішив його подивитися, інаступного дня він був моїм! Він простояв на вулиці досить довго, спочатку я не міг рушити з місця на ньому, звик до нормальноговключення передач, а тут все закисло, але все ж таки виїхав, приїхавши додому, я закинув у підвал запчастини отримані вподарунок, і поїхав на покатушки. В цей час якраз все місто було всніговій завірюсі, але мене це не зупиняло, а з якою гордою особоюя їхав містом:D
Для мене цей автомобіль цінніший за якусь пластикову іномарку, явзагалі вірю, Що у старих автомобілів є душа, і протягом кількохднів, я поприбирав в салоні, зняв старі протерті чохли, і колисонце пригріло +2, помив машину. Немов я приїхав на супер дорогій ікрутій машині, але звичайно знайшлися люди, у яких корона б впалапромовчати, про свою негативну думку, але я задоволений як слон! Аколи їду дорогою на другій передачі, у мене відчуття, що їду натрамваї, і я сповнений щастя, від цього і ім'я у мого 968м —Трамвай.
