Був ЗАЗ у далекого родича, перший досвід водіння на ньому, забрала його у зв'язку з життєвими обставинами. Пофарбувала. Крімлаштунків передач. І постійно щось доробляю. Все рідне, заміненийкарб на солекс і замінений повітряний фільтр. Мучаємося, регулюємо., обрала білий металік. Маляр виявився супер, жодної претензії..
Двигун перебирав дідусь моторист, на СТО ЗАЗ пропрацював 30 років, що то розточив, що то відполірував, робив шість місяців непоспішаючи, синок у нього гонщик, солекс і нульовик радив він, сказали в ньому не менше 60 коней стало. На практиці дуже жвавий, на вулиці не пробувала, машина без урахування, а на треку якракета, набагато потужніша ніж був.
Машиною я користувалася ще до отримання прав, мій далекий родичдозволяв її використовувати для поїздок на дачі від будинку достанції зустріти бабусю чи когось ще, до місцевого лобаза, ізвичайно в поїздках на озеро.
Прав не було, але акцент місцевих міліціонерів був завжди на п'яневодіння, і мене завжди відпускали з напуттям обережніше там зарогом знову колеги стоять. Стала студенткою, права отримала вшколі, а транспорту свого ще не було, і ось завжди рятував родич, батьки боялися і за мене і за свої жигулі тому мені давали їхводити тільки в їхньому присутності, а ось жужик давався мені безпроблем, тому водій я була акуратна і турботлива, машину мила іробила дрібний ремонт по можливості, як то купила з нагоди двазимових колеса, що було дефіцитом у ті часи, чим привела в захватгосподаря, це були єдині колеса для зими у цієї машини, коли їїзабирала через 25 років вони стояли в гаражі. Відразу як з'явиласяможливість і він став нікому не потрібен.
