Напевно, у кожного був цей момент. Ти підходиш до машини, що маєв кишені\на рахунку\під продушкою гроші на покупку, і все всерединітебе трипещить, кричить і переповнено теплими почуттями.
Так було і в мене.Хоча це була вже не перша машина (до того бувподарований батьками РАФік з проблемними документами і Москвичек, чесно обмінений на той же РАФік).
І тут зовсім випадково у своєму містечку дізнався про Дану, якупродавали, але знайти не міг, а ті що продавали були для менедорогі).
Машина простояла майже рік під будинком.За цей час і погода і дітивстигли "навести порядок". Фари, потріскана гума і ще багатовсього.
І найстрашніше — вона не заводилася. Навіть приблизно. Але щосьшепотіло: "бери, бери її". Того дня я став радісним власником Дани.Але щастя швидко закінчилося.
Все виявилося на багато запущень, ніж нам здавалося. Ламалося, лякав її, налякав що продам, а якщо ще буде ламатися то наметалобрухт здам. Полаявшись один з одним знову починалиремонтуватися.
Пройшов рік. І тепер сварки забуті. Із хороших знайомих ми сталивірними друзями, з'явилася повага. І навіть якщо тепер і промайнедумка: "а чи не продати мені свій Тавроліт", то варто згадати, скільки моментів радості, гордості і щастя вона мені принесла, ітут же з'являється непереборне бажання залишити її, за будь-якихобставин. Люблю та її. А знаєте що найцікавіше? Це те, що здається, і вона мене любить. Чи не підводить. Намагається.
Минули дні, проїхали чимало кілометрів, і ось з'явилася можливістьпересіти на щось краще. Дуже шкода продавати. І сподіваюся, щонаступний власник буде любити її як я, а сама тавруша буде бажаноюв руках нового власника. І таки продав.zaz/11…/288230376152155500/#post
А як я за нею сумую.
От переглядав фото, які не встиг обробити…і натрапив на фото (заразна головній)
Така ностальгія пробила. Це та машина, з якою не хотілосярозлучатися… яку любив. Та й зараз люблю.
Тавроліт…де ти? як ти? для мене ти завжди буде "мій Тавроліт"…
Найсмішніше, що коли одружився, то з машиною у мене були довшідовгі стосунки ніж з нареченою на той день.
Та й познайомилися ми буквально через 1 день після того, як явперше виїхав на Таврольоті своїм ходом… Я сумую. Не думав, що таксумуватиму за річчю… Іноді я переглядаю категорію ЗАЗ 1105 насайті, сподіваючись знайти її, сподіваючись що новий власник напишепро неї… Але так нічого і ні. .
всерівно чекатиму... Чекатиму її...Свою машину.
