Я вже не їжджу на ній… Я залишаю цей запис як пам'ятник першомув моєму житті Автомобілю з великої літери "а".
Так, що ru, що ua автопром далекі, ох як далекі від досконалості —але все ж таки вони створюють автомобілі, які корисні і важливілюдям, і здатні відіграти в їхньому житті важливу роль… -тознайомого мого друга - була потрібна куховарка підлоги передка іпідлоги багажника, вставка нижніх косячків в крила - тому салон буввесь розібраний і запчастини шукали по всьому двору. Потім додомутягнули на тросі. І як я на це зважився? .. > Ну слава богу у менеруки не з ж.І друг мій автомобіліст бувавий - зробили все -скловолокна гора пішла і навіть пофарбували взимку при 5-10градусах в гаражі батька Купив килим салону, промовили, зібрали ...Перший поворот ключа … І машинка ожила!
Нема до чого описувати всі болячки таврій того року випуску і глюкивластиві саме цій Таврюші — але пройшла вона з нами багато на вжевтомленому движку з вивішеним на вулицю сапуном. Працювала справно3 роки і в мороз і в спеку відмовляючи лише з поважних причин -коли вже зовсім забував я зазирнути під капот або заїхати на мийку)Ну так - візок з мотором, маленька, тряска, галаслива ... З чудовимоглядом, маневрена, дешева в обслуговуванні та ремонті. Ця машинкавивезла нас із зони АТО коли вже було важко залишатися підсвистючими в обидва напрямки снарядами і пройшла до пунктупризначення 650 км, не доїхавши до двору 10 метрів, бо помергенератор і світло посадив аккум.
Таврюшу тут вилікували, вона ще бігає, але важко їй тягатимуться змісцевими блискучими і спритними іномарками — час би зовсім наспокій, але шкода її під прес — хай комусь ще послужить. Ця машинаварта пам'яті — її зробили в Україні!
