Я так думаю, перший автомобіль — він найдорожчий для душі. Іскільки б потім не було в тебе інших дорогих комфортних і красивихавтомобілів, спогади про перше завжди найяскравіші.
Цю Таврію називали Елеонора.На ній завжди каталася молодь і деськожні п'ять років продавали молодшому поколінню.Перші 10 роківсвоєї юності вона прожила в Києві, потім переїхала жити в районнийцентр.Її іноді називали "автомобілем кохання", дивна аура у неїбула, чи що. Місцеві "перці" на ній їздили пригод собі шукати. Якупив її у старого друга (йому подарували авто поновіше).
Була вона в заводському (! ) кольорі" антилопа" (коричневийметалік), люксової експортної комплектації (на думку деякихрозуміючих). У ній було дуже багато технічних доробок і покращень, у тому числі по двигуну. І була вона надійною і слухняною. Алепотім щось пішло не так. Частково спалив її (замикання у проводці), відновив, розбив (підслизнувся), відновив, пофарбував у колір "арахіс". Кілька років покатався. Дружина сказала, що на автомобілья витрачаю часу більше, ніж на неї, треба купити щось новіше.Продав до сусіднього району на початку 2014 року. Їй було 21 рікблизько 450-480 тис. (! ) Пробігу. Кажуть, і зараз їздить, жодногоразу не бачив.
UPD:
Вона жива! Станом на серпень 2019 року вона їздить і все з неюдобре. Сам бачив.