Так склалось, що до 27 років у мене не було власного авто. Школа, студентські роки, після закінчення вузу вернувся в рідне містечко — спочатку купив скутер, а через 3 роки китайський мотоцикл.
Два роки тому змінив роботу — графік до 7-8 години вечора. Як наслідок, громадський транспорт не ходить, таксі дорого, а 7 км пішки після важкого трудового дня — перебор. І тут брат каже, що є в майбутнього родича Вольво 340. Власник хотів продати, але щось не виходить, давай я спробую, і забереш собі. Пару місяців поїздиш, а там продаси.
На другий день домовились, і брат пригнав її мені за 500 доларів (в навантаження комплект нової зими на окремих дисках). Виникла думка виставити на продаж за 1000 доларів. Загнали на станцію, підняли, а там все дуже і дуже гуд. Майстер каже — гарна машинка, не продавайте. Так вона в мене залишилась, і вже років 2 як їздить майже щодня.
Хетчбек — склав задні сидіння і вперед. Не перерахувати, скільки посилок і пральних машин я в ній перевозив. Крепкі бампери в деяких ситуаціях не раз виручали. ))





































