Натхненний успішним стартом мого першого буса (боба Марлі) менідуже захотілося зробити щось подібне, але цього разу врахувати всіпомилки та недоробки, які були допущені під час будівництва першогопроекту.
< br> Для цього в Одеській області був куплений перехіднийТ2-А 1973 року випуску.Перехідний тому що мордочка у нього була від«А»-шки, а зад уже від «Б»-версії. Забігаючи на перед скажу, що «А»- версія мені подобається більше Ліні у Т2-го округлені і йомузовсім не йдуть ті «квадратні» зміни, яким він зазнав в результатірестайлу. Очевидно це була данина моді того часу. Мерлін пройшовшлях у 770 км молодцем.На відміну від Боба самостійно.Нехай непоспішаючи, але власними зусиллями розвивавши місцями і 80 км/годЦе при тому, що ходова жила своїм життям на стільки, що можна булосміливо зробити півоберта керма і в напрямку руху нічого б незмінилося =)
Насамперед після приїзду машина поїхала у зварювальний бокс. Там їївідчистили від численних шарів фарби та виявились так само численнімісця корозії. Цей факт не дуже мене не засмутив, введу розумінняповажного віку Мерлін. До того ж деяка корозія була саме на місцяхнеобхідного зрізу даху і борту. Після усунення корозії в тому жбоксі Мерлін «зняли скальп» і «збільшили груди» по тих жекресленнях, що й Бобу Марлі. Різниця кузовів полягає в тому, що Боб– вантажний бус, а Мерлін – пасажирський. Поки варили та різали –прибрали майданчики під «Б»-шні ліхтарі. На дупу машини оселилисяакуратні «А»-шні ліхтарики. На якомусь малюнку в інтернеті япобачив пороги, які ми повторили і, мені здається, вони вписалися взагальний стиль намиста і оселилися там. Двері теж внесла головнийбіль у процес реставрації. У крайньому становищі вонавідокремлювалася від автомобіля демонстративно його покидаючи.Наскільки я зрозумів це поширена болячка. Довго мудрували майстривиточуючи ролики дверні, не вдавався в подробиці як вони цеперемогли, але їм це вдалося. Далі настав час фарбування. Як і впершому випадку з Бобом, я вирішив фарбувати його в стиль «Т1». Цейстиль якийсь веселий, радісний та досить вдалий (як на мій смак).Вибрав я кольори фарби і захотів, щоб у червоному кольорі бувксералик. Ну і як завжди, дайте мені його «Багато! ». Насипали йогов фарбу дійсно від душі, внаслідок чого на сонці машина дужекрасиво сяє.
Потому пішла черга внутрянки. Антикорозійкою замастичили підлогу, вирізали з карпету килим у частину водія і постелили лінолеум в«робочу» частину (вимушена міра зважаючи на постійну роботу зрідинами). Обшили боковушки та зробили барну стійку з робочоюповерхнею, допоміжними полицями. У кутку зробили умивальник, надним встановили кран, вода до якого хитається за допомогою насосаомивача від жигуля. Місткості для води ми розташували під сидіннямводія та пасажира, їх дві, друга заповнюється після заповненняпершої. Горловина дуже зручна для набору. Прийшов цей механізм надумку не відразу. Перший був менш вдалий і юзабельний. Післяпершого відпрацьованого літа резервуар був трохи перероблений, усунуті коліна через які були повітряні пробки і зараз все працюєяк годинник.
Далі прийшов час для підсвічування. Як підсвічування використанотрохи більше 100 метрів! діодної стрічки, яка з'єднана через кожні2 метри якимось блочком і розбивається на 3 пульти керування. Одинуправляє підсвічуванням даху, другий барної стійки та третій днищаавтомобіля. Зазначу, що у Боба підсвічування було ще більше. У томувипадку підсвічування є ще в повітроводних зябрах та водійськомусалоні, відповідно на один пульт більше. Помучилися з нею хлопцісаме звичайно =). Пульти мають цілу купу режимів і можуть такожзмінювати колір, ще й вибирати режими світіння, від стробоскопа доплавної заміни кольору і переливу від одного боку до іншого. Такожбуло встановлено підсвічування внутрішньої стійки для пляшок.
Після того як «робочий» салон був готовий настав час встановлення внього обладнання. Туди зайшов холодильник, морозильна камера, льодогенератор, шейкер, кава машина та музичний центр (крайнійелемент я хочу на майбутній сезон модернізувати).
Далі були замовлені макети плівки, яка ляже на фарбу з Мерлін.Після підтвердження аракал був надрукований і поклеєний.
Приміривши кілька Варіантів туфельок Мерлін більше до смаку припали18-і BBS. З можливих варіантів були 20-ті тапки від ауді, якізатирали задні арки при навантаженні, а оскільки машина вжепофарбовано то і не хотілося їх чіпати і 18-е карлсон, які припалидо смаку введу чорного центру, який надає суворості веселої табезтурботної Мерлін. =)
Супорти, трмозні диски, машинки, колодки та амортизаториперетворилися на купу металобрухту, який був замінений з підручнихдоступних комплектуючих. Рульова також зазнала реставрації.
Мотор! Після купи дорогого геморою з рідним мотором Боба Марлі явирішив не повторювати попередніх помилок і впиндюрив тудижигулевський, попередньо зробивши йому капіталку. Оскільки він зводяним охолодженням, то на ньому встановлено 2 радіатори та 2вентилятори з двох сторін. Перевірено – НЕ гріється. КПП залишиласярідна, схрещені за допомогою планшайби.
На прохання головного бармена в салоні оселилася ще одна стійка між«робочим» салоном і водійським, акурат на верху спинок сидінь (нафото погано це видно так як було зроблено після запуску машини уроботу). Також крайнім доопрацюванням був навіс, він дуже красивовиглядає і надає бару якогось затишку щоли. Плюс він захищає віддрібного дощу. Кріпився на двох товстих трубках, які вставляються внаправляючі в даху та козирку та після встановлення шплінтуються.Вся конструкція проста у відкритті. Бар легко відкриваєтьсядівчиною барменом, дах після легкої подачі на амортизаторі йденагору.
