УАЗ мною було придбано 13 травня 2000 р. До цього в нашій родинібуло багато автомобілів:ЗАЗ-968М, ВАЗ-2101 (дві штуки), 03, 04, 05, 09, 099, М-408 (кузов 2140), ГАЗ-21Р, Фіат-Уно55, з 1996 р. Пішлиповнопривідні Нива ВАЗ-21213 (три штуки), Сузукі-Самурай, Робур.Тоді ж була сформована внутрішньосімейна класифікаціялегкових автомобілів, згідно з якою автомобілі на дві групи:1)Джипи (справжні автомобілі); 220 мм;
Б) Споряджену масу не більше 1200 кг;
В) Диски не менше 15 дюймів;
Г) Тент;
<
Д) Міцну конструкцію (ймовірно раму, ресори та мости);
Е) Постійний повний привід;
Ж) Потужний двигун;
З) Бажано блокування міжколісних диференціалів;
І) Недорогі запчастини;
К) Легко ремонтуватися;
Л) Бути надійним;
М) Мати розумна витрата палива.
ЛуАЗ був відкинутий як ненадійний. ГАЗ-69 - як старий і зношений.Нива — як уже існуюча в сім'ї і після Самурая хотілося переднійміст (себто міст, а не незалежну передню підвіску). Найбільшзадовольняючим вимогам мені здався УАЗ-3151. Сумніви викликали:
1) Прохідність (так-так, власники УАЗів, я був переконаний тоді, ізараз вважаю так само:стандартний УАЗ значно поступаєтьсястандартній Ниві в прохідності по м'яких ґрунтах), але проблемупередбачалося якщо не вирішити, то хоча б послабити редукторнимимостами, широкою гумою, зниженням ваги (тент);
2) Відсутність постійного повного приводу (але на Самураї у менейого не було і їздив непогано);
< 3) Ненажерливість - всі опитані власники УАЗів вказували навитрату 17-30 літрів, редукторні мости + від 2 до 4 літрів, причіп+ 5 літрів. Але при експлуатації Ниви ми переконалися, що все, щопро неї говорять (галаслива, витрата 15 л, некомфортабельна, нединамічна, маленький багажник і т. Д.) - брехня. Рекорд з витратипалива на Ниві у нас був 6.5 літрів на швидкості 110 км/год (трасаВологда-Архангельськ-Вологда), навіть друзі не вірили, поки ненастав час заправляти Фольксваген-Джетта, що йшов паралельно, впалив 8.5 літрів. Таким чином я сподівався довести витрату паливана УАЗі до 14 літрів при швидкості 60 км/год, а швидше я їздити нерозраховував; 4) Шумність, див. ) Тряскість (але на Самурай трясесильніше, навіть у порівнянні з УАЗом). Сказано — зроблено, напоїзд — і в Ульяновськ. Ось Він стоїть, єдиний укомплектованийрадіатором печі(! ), на дверях встановлена оббивка, і невеликаподряпини над заднім ліворуч. Там же поміняв сидіння на люксівські (з підголівниками), кермо міняти не став — люксівський гнеться якгумовий, рідній кістяній мені більше подобається. Взяв муфти "елмо". Не став брати кенгурятник - зайва вага, і будь-якупластикову лабуду - з нею тільки гірше. Там же за 350 рублівпообіцяли все протягнути та перевірити олію у мостах. Хтокупуватиме автомобіль — не вірте, простягайте і перевіряйте всісамі — приїхавши додому, я простягнутих гайок майже не знайшов, упередньому мосту була третина рівня моторошної суміші літолу і олії (якого? ), були відсутні прес-маслюки шкворнів, термостат, з десятокболтів і гайок, лампочки та ще чогось. Все, що було вкрадено назаводі, продається в сусідніх магазинах. А тоді, 13 травня 2000 р., я їхав додому, після Ярославля почалася зима і я задумався "що ж ятаке купив? " Мотор із закритими жалюзями більше 60 не гріється, удверні щілини пролазять пальці, в салоні холод, шумно, машина надорозі не стоїть, бензину 20 літрів йде, двірники розмазують, алене чистять, двері кожні п'ять хвилин мимоволі відчиняються…
З того часу минуло майже два роки, хочу поділитися своїм досвідом.> Влітку 2001 року було весілля у мого друга Михайла. Я йомупообіцяв зняти тент з УАЗика і молодят покатати у фаетоні. Настаєчас готувати машини (стрічки, кульки тощо), а другани підігналиМихайлу для транспортування молодят з ЗАГСа Ніссан, двигун трилітри, зелений металік, тоновані шибки, золоті кільця на даху, блищить як новорічна іграшка, але до категорії Джипов невідноситься. Відчуваю, у мене з'явився конкурент (на моєму УАЗікудвигун теж три літри), треба його усувати. Тут якраз підходитьМихайло і наполягає на знятті тенту, незважаючи на хмари, щозбираються. Кажу: "добре, але із РАГСу, незалежно від погоди, випоїдете в моїй машині". Михайло погоджується до Червоного мосту. Ціслова вирішують всю справу, знімаю тент, надставки дверей, вішаємокульки, стрічки та інші причиндали. Треба сказати, що гості навесіллі були веселі — Вологодська команда КВК у повному складі табойовій уніформі (рожеві балахони з білими колами), решта теж непозбавлена почуття гумору.
Проходить урочиста частина церемонії, замість маршу Мендельсонаграє "знову в нашому залі немає порожнього місця", гості іржуть яклосі, обстановка загальних веселощів. Виходимо на ґанок, під'їжджаєНісан, КВНівці вішають до нього заздалегідь підготовлені банкиз-під пива. Я говорю, - "мужики, не поспішайте, молоді поїдуть наУАЗику" і підганяю УАЗик задом під ніс Ніссану. КВНівці природносприймають це як жарт "а-а! Юрок собі ціну набиває" - жартують увідповідь. Тут виходить Михайло з дружиною і каже, - "наташа, мипоїдемо на УАЗику", вона відповідає, - "як скажеш, милий". Молодісідають в УАЗик, КВНівці швидко перечіплюють консервні банки і тежзалазять до УАЗика, загалом набирається людина п'ятнадцять, щостирчать на всі боки, кричать і розмахують руками. Заводжу мотор ідо Червоного мосту. Для тих, хто не був у Вологді, поясню, щоЧервоний міст — це пішохідний міст через річку Вологду, пішоходи (особливо старі) ходять через нього важко, тому що требапідніматися вгору через два сходові прольоти, розділенімайданчиком.
План дій дозрів за кілька годин раніше, тому майже без ваганьпід'їжджаю до Червоного мосту, стаю перед сходами, включаю першупередачу, газ до підлоги і вперед, думка одна — аби не затихдвигун, бо якщо УАЗик зупиниться, з місця не стронутися (муфтипереднього мосту вимкнені), а ручник таку масу під таким кутом явноне витримає, скочуватися назад — небезпечно, УАЗик між поруччямледь-ледь проходить. Але двигун легко затягнув нагору (начебто інемає трьох тонн ваги). Мертва тиша, очі пішоходів повільноокругляються, мої пасажири ще нічого не зрозуміли. Лунає риторичнезапитання: "ми що, на міст заїхали? ", і всі вискакують із машини.Заганяю їх назад і з'їжджаю з моста — не вистачало, щоби щеГІБДДешники побачили. І тільки з'їхавши, розумію, що решта машинвід нас відстала і, отже, на відеокамеру нас ніхто не зняв. Тутпід'їжджають перше питання, що відстали, — "а через міст слабо? " (це вони думають, що вдало пожартували). Розповіді про те, що щойнопереїхали, не вірять. Довелося повторити, заїхали, виходжу змашини, підбігають люди та кажуть: "у тебе глушник відірвало".Зазирнув під машину — бачу, що обернуло його навколо заднього мосту (вже потім, аналізуючи те, що сталося, дійшли висновку, що глушникбув погано закріплений, від трясіння впало незатягнуте (моя вина)кільце, висмикнулося з'єднання з приймальною трубою і відвалившись)уперся в сходинку). Я відреагував миттєво — послав усіх пасажирівна пошуки ножа. У найближчому кіоску ніж знайшовся, я відрізавзаднє кріплення і, зірвавши глушник з мосту, закинув його в кузов.Але тут чекало наступне потрясіння - глянувши вперед, я побачивзруйновані сходинки (по яких ми вперше з'їжджали), тут же, представивши всі нулі в рахунку за сходи, що давно згнили, вирішив, що пора їхати, та й перехожі дивилися якось дивно (чому? )
Заводжу мотор, звук непередаваний (як від літака АН-2, танка абочотиритактного гоночного мотоцикла класу 500 см3 на повному газу) іпроцесія рушила містом. Під рев мотора, бібікання та крикипасажирам сусідніх тролейбусів "залізай до нас! " кортеж переміщавсяу просторі. Але знайшлася, як завжди, добра душа, зателефонувала доміліції та заклала. Захоплення проводилося за всіма правилами - насвітлофорі машина УГРО перегородила шлях, одразу ж приспіло ДІБДР іперше питання було, — "хто пустив за кермо п'яного водія? " іточному розрахунку.
Опускаючи подальші смішні подробиці, повідомлю наступне:
1) Дощ у той день все-таки пройшов, але промок я не сильно;
2) Порожній УАЗик без тенту по мокрому асфальту заносить, як нальоду (дурі то в моторі багато);
3) Затримували нас два рази, але справа закінчилася жартами;
4) На відеокамеру так і не зняли заїзд і з'їзд з мосту;
5) Власник Опеля, що їхав позаду мене, підійшов і сказав, - "ну утебе машина і пре, я за тобою, навантаженим 15 чоловіками, ледвевстигав на своєму напівпорожньому Опелі». А водії інших іномароквідчули неповноцінність своїх автомобілів;
6) Місцеве радіо "прем'єр" три дні тільки про цей випадок іговорило;
7) Авторитет серед Вологодської команди КВК був завойованийбеззастережний;
8) Весілля вийшло веселим;
9) Новий глушник у зборі з резонатором і кріпленням обійшовся в 700рублів і виявився гіршим за попередній (за що пізнішепостраждав);
< 10) Ремонт мосту був доручений асфальтовому заводу, директорякого наш друг, після цього випадку теж купив собі УАЗ (який мийому допомагали вибрати) і мріє повторити мій подвиг (хоча в душіпобоюється).
1) Не буває поганих карбюраторів (крім зношених фізично абозіпсованих "фахівцями"), бувають люди, які не вміють грамотноексплуатувати карбюратор;
2) Завдання зниження витрати палива не вирішити одним регулюваннямкарбюратора (навіть правильним).
В принципі, в задачі зниження витрати пального всі основні технічнірішення вже знайдені. Потрібно лише уважно ознайомитись із працямикласиків. Мені пощастило купити в бібліотеці зі списаної та староїлітератури кілька гідних книжок. Рекомендую ознайомитися бажаючим зпрацями В. В. Бекмана (у мене "гоночні мотоцикли" 1968 видавництво "машинобудування"). Прочитавши цю книгу, я зрозумів, що багатоновинок, якими пригощають нас автозаводи, були винайдені ще в 30-тіроки минулого століття, просто не застосовувалися через відсутністькомп'ютерів та матеріалів із заданими властивостями (сплавів сталейтощо). Крім того, у мене є "підручник водія другого класу" 1970 р. (група авторів) та "технічна експлуатація автомобілів" 1962 р. (автор - професор Г. В. Крамаренко). Упевнений, що мешканці великихміст мають можливість знайти й інші, не менш цінні книги.
Завдання зниження витрати палива умовно можна розділити на двічастини:
< 1) Збільшення ККД двигуна;
2) Зниження непродуктивних витрат потужності двигуна. Завантажуватитермінами та розрахунками не буду, скажу, що я зробив конкретно зацими пунктами. Першим: