PRADO було куплено 5 січня 2016 року в місті Миколаєві (післяцього зарікся більше не їздити на оглядини автомобіля далі за межісвого міста). Автомобіль мав явні технічні огріхи, більша частина зяких уже усунена .Але як кажуть як заплатив, так і поїхав)).Хотівсаме такий — чорний, 2.7 з VVT-I. Грошей ніхто не скасовував.У нас4-літровий у цих роках коштує значно дорожче.Та й автомобіль цействорений у моєму розумінні не для дорогих рейсингів.Великийкомфортний сімейний автомобіль, з можливостями заїздів на високібордюри в місті і з'їздів з асфальту за його (не іноді цього дужене вистачало на Tino з його обважуванням.) Незважаючи на те, що довисокої посадки я звик на попередній машині спочатку було відчуттякерування великим автобусом. Зараз парю над усіма, вище всіх))), нерахуючи вантажівок і маршрутчиків.Звикнувши до розмірів і місткостіцього автомобіля вважаю, що менше для сімейного авто вже простонезручно.
PRADO їздить кожен день, іноді багато, поступово щось змінюється.Доробляється, покращується.
120-й PRADO часто критикують за динаміку розгону, розгойдування іхиткість в поворотах, але це саме той автомобіль який я дійсноХОТІВ купити, і я прощаю йому ці вроджені недоліки. Даліподивимося…
