Моя перша машина, куплена була в штатах, для пересуваннябезмежними просторами Іллінойсу. Якби не два роки в США, напевнотак ніколи б у житті і не сів за кермо, ось як то в дитинстві нетягнуло.
Вчився їздити з нуля, за перші півроку ґрунтовно пом'яв її з усіхбоків. Купив її практично випадково, просто До цього дивився нарубаних страшно гнилих японців-американців кінця 80-х, початку 90-х (бюджет в районі $2к), а тут підвернулась Вона. І невгамовнийдвигун (дякую друзям за кредит) Дісталася мені від дідуся, першоговласника, в практично ідеальному стані, все працювало, кнопочкинатискалися і таке інше. Порівняно з "коритами за 2к" просто небо іземля.) На американському ринку єдиною моделлю тих років була DX(Deluxe) комплектація, з автоматом, кондиціонером, витягами, центр.замком та іншими благами. Точно не скажу, скільки вони коштували вмомент виїзду із заводу в 95-му, але здешевлення машини до 4к до2001 року мене вражає досі.
За два роки катання ніяких нарікань, конструкція залізобетонна.Єдиною поломкою був генератор, який коштував близько 100$. А так, відмінний (але відносно непоказний) засіб пересування на кожендень. Наїздив на ній 60 тис. Миль, вивів два комплекти гуми і один— колодок. Навіть розвал жодного разу не робив. Пересувався восновному хайвеями, на близькій до максималки швидкості. До 100миль/год (160 км/ч) керувалася ідеально, а далі набирала дужеповільно, з все більшою вібрацією і нишпоренням. А ще, ось що менів ній подобалося – салон скрізь м'який був, як кімната в дурні. Наконсолі з пасажирського боку взагалі можна було спати. Не те, щодубовий пластик нинішнього C-класу