Мега рідкісна машина в наших краях, та й не тільки в наших, але і в самій Японії їх теж не так легко знайти. Я став її власником, бо відразу шукав машину під проект, яка повинна була відповідати деяким вимогам.
Я хворію на дрифт дуже давно, з моменту його зародження в Україні, але коштів на Сільвії, тим більше 350Z, мені і не снилося, тому задній привід навіть не обговорювався — це було першим критерієм. Я хотів купе, як, напевно, і більшість цінителів спортивного стилю авто. З дитинства живив слабкість до Тойот, а тим більше до Супри.
І одного прекрасного дня в інтернеті я знайшов оголошення про продаж цього купе та ще мого улюбленого кольору — чорного. За деякий час я зібрав кошти і почав їй володіти.
О, скільки я хотів з нею зробити, але не все так просто. Звичайно ж, підвіска стала дуже жорсткою. Після знайомства з однією людиною зрозумів, що дрифт не для мене, і потрапив у тусовку тайм-аттак.






















