Я давно хотів зареєструвати мою кохану, але все ніяк часу невистачало, це помітно по бортовому журналі мого "лима".
Отже, з чого почалася історія мого субарика:" Якось мій батькопознайомився з мисливцями з сусіднього села, слово за слово, загалом запросили вони його на полювання (тольки на зайця, то наіншу живність, точно не пам'ятаю). Втім він сходив, і йомусподобалося і з тих пір він став мисливцем (було це в середині 2007року). У той час у нас був чудовий автомобіль ВАЗ 2121 "нива", та йвсе б нічого, і прохідність як у танка і спритна в місті, АЛЕ дужемаленька для немаленьких тіл мисливців + їх рушниці + їх гальма +видобуток. Незабаром Лада була продана на виплат одному місцевомуфермеру.
Ось тут стало питання:заміна "ниві" просто необхідна, адже наполюванні без машини не цікаво, та й робоча машинка в сім'ї незавадить. Тоді вирішили поїхати на авторинок для вибору черговогоавтомобіля. Критерії вибору були такими:
— повний привід
— просторий салон
— універсальність та трансформація салону (для перевезеннянегабаритних вантажів)
— помірна ціна (навіщо б/в за дорого)
— можливість встановлення ГБО (газо-балонне обладнання). Навколозалізли в салон, завели, ніби все нормально, АЛЕ не набагато вонабільша за попередню, та й збірка мене не радувала (чув не добрівідгуки), мені не сподобалася, а мій батько навпаки загорівся ...але я його охолодив і ми пішли далі. Ходили ходили, нічогопутнього, одна старість:Ніссани Патроли, Педжерики, Чероки (все до1996 р.В.), ну дуже нам не хотілося купувати щось таке, а потімзбирати частинами ... Звідси висновок:треба їхати до Києва, вжетам ринок по більш та й люди простіші.
Взяли квитки на "куточок" Донецьк-Київ, і ось ми в місті- "матеріМіст Руських". Вийшовши з вокзалу прямували прямо в місто длявилову не "вокзального" таксиста. Зловили ... Ашот довіз нас кудисьчерез весь Київ до ринку з логотипами різних автопромів, заходимо, скрізь запчастини, комплектуючі, зрозуміло ... Подумали ми, Ашотявно нас розвів на бабці, "як туристів з Дагестану". Ну що ж, вийшли, знову таксі… УрА! О диво, ми на авторинку! Заходимо уворота, бачимо на стоянці Лади-Опеля (все по 6 тис. У.О.), нупрямий як у магазині "все по 5 грн." (українці знають… . Йдемо внаступні ворота, а там уже величезний ринок, що ховається за обрій, уживаних автомобілів. Ходімо по рядах, все красиво, все блищить іблищить, все ті ж Паджеро, Чероки (не дорогі, але старі, та йдвигун) HEMI не еталон економічності) після 5 ряду сталострашнувато (невже ми даремно приїхали! ), десь на 6 або 7-му рядубачу я нашу майбутню, ні чим не підозрюючу красуню:— Па, давайподивимося
— а що це? !
— це СУБАРУ
— гарна?
— у нас у місті таких не більше 10-ти
— чия вона?
— природно японська…
Підходимо, дивимося навколо, знизу, зверху, начебто нічого ... -кліренс замалий, говорить Батько - за ці гроші, + / - 10 смкліренсу ролі не голять - я відповідаю. />
НУ добре, давай заліземо в салон. Сели… відразу відчули простір уногах і голові, та й за комфортом і якістю обробки на порядок вищетієї ж Ниви Шевроле, яка на 7 років молодша.! Поторгувавшись (аджеми на ринку) купили., тут же оформили тимчасову довіреність і вдорогу! Поїздивши на ній більше двох років, а це перша машина, якау нас так довго затрималася, я вирішив: "субару не просто машина, цевитвір мистецтва та найкраща інженерна думка японських інженерів завсі роки існування світового автопрому! "