Історія почалася з того, що моєму баті захотілося собіпозашляховик. А ідеалі рамний, дизельний, на механіці та японськоговиробництва (традиційний загалом запит).
Спочатку бюджет планувався до $18т, що дозволяло розглядати ітлк80-100, і сафарі/патрол 60-61 Але як зазвичай за такий бюджетбули або дрова, або бензин з величезною витратою + практично повневідсутність 4, 2 літрових ніссанів, одні RD28, а це не мотор длятакої машини. Делики, ісузики/опелі, ну і само собоюсурф/хайлюкс/Прадо 70-95.Багато було продзвонено, але одні дрова запідсумками. 4runner) у першому кузові 87 рік, американець, 2, 4інжектор на автоматі в досить живому стані і з приємною ціною, алепоки батя думав і прикидав вартість переробки на дизель він пішов.>
Зрештою було знайдено варіант, який можна забирати - сурф, 95 рік, 3.0тд 1KZ на механіці, ліве кермо Європа. Домовились за 11 штук.Все вогонь, але тут виявляється бюджет у батька зрізався до 8 штук.Довелося затикати дірки в бізнесі. Відпав хороший загалом тойваріант. А що купити в такий бюджет? Один мотлох серед японців, такі дійшли до корейців і купили його. Оголошення SY Musso, 95 рік, $6т. Дзвонимо, машина чиста за документами, стан на 3+, мотор 602атмосферник з пробитою прокладкою гбц, стукає граната, треба мінятипередні сайлентблоки, не працює моторчик включення режимівроздатки, дрібні недоліки по зовнішності (сколи, тріщини попластику і т.Д. ), у відсальному гуд начебто. Стороговую попутноціну до. 4.6т$ ))) Загалом ударили по руках, машина наша! По дорозіз'ясувалося, що в ній дуже хороша шумоізоляція і відмінна плавністьходу + до всього величезний салон, його розмір можна порівняти з120-м Прадо! Не жартую) По комплектації (вона у мене середня):Скло+ дзеркала, кондиціонер (робочий до речі! ), грубка з моторизованимизаслінками, центральний замок (з автоблокуванням при 60Км/год), мікроліфт сидіння та інші приємні дрібниці …
< За цей час відкапіталіл мотор, поміняв роздатку на контрактну, та передню підвіску. Решту так і не робив. Батя джипом перегорів, та й стежити за старою машиною він так і не навчився, а мені тодівін був ні до чого. Так і пішла через три роки в місто-герой Одесу.