Колись давно-давно у мене була моделька смарта, з дверима, що відкриваються, рудого кольору. Улюблена іграшка! Через років 15 така машинка з'явилася в моїй сім'ї, і по праву характеру і сутності цього дива автомобіль був оформлений на мою дружину. Тепер він як маленький спільник нашої сім'ї.
Малюк без панорами, без кондея, без Тахо, АЛЕ він у нас є. Раніше я дуже скрупульозно вів БП своїх машин, але зараз з'явилися більш пріоритетні споживачі моєї уваги, які і розтинають на Смартиці, хто за кермом, а хто в дитячому кріслі. Тому прощайте за не таке захоплення в записах.







