Мій перший особистий автомобіль.
До цього чи службово-робітники чи родичів.
Простенька, але достатня надійна машина. Разом з нею з'явиласяпевна свобода і незалежність, можливість поїздок кудись, подорожей.Купили її в досить хорошому стані, уваги вона зажадала тільки післяпокупки і після цього серйозних сюрпризів не підносила.
Звичайно, вік понад 10 років позначався, але простота конструкціїта рівень цін на З. Ч. На рівні жигулів дозволяли без проблемпідтримувати технічний стан, але це мало і зворотний бік. —розбірок по цих машинах не було і знайти кузовщину за прийнятнимицінами було нелегко.Нове турецьке крило коштувало близько 30$, важіль ще дешевше, але знайти двері було б проблематично. Змігзнайти, але поміняв би, якби знайшов.
Мабуть, машина перед продажем була відновлена після ДТП іповністю перефарбована, що дозволило їй виглядати доситьсвіжо.
Складалося заднє сидіння легко, і також легко виймалося. Набагатолегше, ніж у моїх службових жигулях, і це разом із кузовом хетчбекдозволяло легко перевозити в маленькій машинці досить великі речі.Непогано в багажнику почував себе великий пес. З седаном набагатогірше було б виїжджати на природу з 4 людьми на борту і собакою., але в шкоді був відсутній натягувач * заспокоювач, ланцюг з часомрозтягується і вимагає практично планової заміни в комплекті іззірками, так що це був ще один привід почати скептично ставитися дозагальноприйнятих міфів.
У 2007 переварив пороги, трохи днище. Після цього усвідомив, якдорогий дешевий гаражний сервіс і як елементарну роботу можутьробити місяць, і кожен крок виконується після "чарівного пенделя".Машину було продано у зв'язку з почуттям. Про швидку потребувкладати в неї багато сил, коштів та часу. Продана, була до речі, дорожче ніж куплена; )
Та й більше машинку захотілося :)