Мій класичний Mini. Мріяла про таке як тільки почала водити NewMINI. В Україні було непросто знайти не те що в хорошому стані, апросто таких машин не було. Точніше скажемо так:пропозиції були, але ціни були як за ретро машину, а хотілося ціну як за старі.І язнайшла в Мінську людину, яка не розуміла ЩО він продає, так менідістався в особливому стані класичний Mini, я щаслива була шалено.Правда до його покупки не вміла їздити на механіці.Як тільки явіддала заставу, у мене був рівно тиждень навчиться їздити наручці, щоб потім сісти і поїхати з Мінська до Вільнюса, а потімчерез Мінськ до Києва. Можете собі уявити? Думаю не можете) Яглухла на кожному світлофорі, але при цьому розпливалася в усмішцівід щастя та ейфорії! І досі варто сісти за кермо свого червоногодива, заряд енергії та позитиву надовго. На розбитій "четвірці"жигулях (навчалася водити), на класиці та на горбатому запорожці.На цих машинах я не глухну, але варто сісти за кермо "нормального"авто… глухну)
