Мій класичний Mini. Мріяла про таке, як тільки почала водити New MINI. В Україні було непросто знайти не те що в хорошому стані, а просто таких машин не було. Точніше скажемо так: пропозиції були, але ціни були як за ретро машину, а хотілося ціну як за старі.
І я знайшла в Мінську людину, яка не розуміла, що він продає, так мені дістався в особливому стані класичний Mini. Я щаслива була шалено. Правда, до його покупки не вміла їздити на механіці. Як тільки я віддала заставу, у мене був рівно тиждень навчитися їздити на ручці, щоб потім сісти і поїхати з Мінська до Вільнюса, а потім через Мінськ до Києва. Можете собі уявити? Думаю, не можете.
Я глухла на кожному світлофорі, але при цьому розпливалася в усмішці від щастя та ейфорії! І досі варто сісти за кермо свого червоного дива — заряд енергії та позитиву надовго. На розбитій "четвірці" жигулях (навчалася водити), на класиці та на горбатому запорожці. На цих машинах я не глухну, але варто сісти за кермо "нормального" авто… глухну.)






