Ідея купівлі та реставрації пасажирського РАФ-2203 першоїгенерації, з дверними кватирками та "вузькими" бамперами буладавно...
Більше року шукали такий РАФік — хотілося знайти машину у ріднійфарбі, яка не бачила кузовних ремонтів, з гарним пасажирськимсалоном, а таких залишилося небагато, ще за радянських часівслужбові машини зазвичай виробляли свій ресурс, а ті, що якосьуціліли після держслужби, викуповували приватники для перевезеннябудматеріалів, запчастин, овочів. Ринки…
Нашому автобусику пощастило — він непогано зберігся до наших днів —до 2010 року був персональним транспортом директора запорізькогоПТУ, експлуатувався нечасто і, судячи з усього, дбайливо. Всіхсидіннях були щільні чохли, кузов практично не бачив зварювальнихробіт - а це для хисткого кузова РАФіка показник! Після служби в ПТУбув викуплений фірмою, що займається оптовою торгівлею шин, і...класика жанру - сидіння були демонтовані, а салон використовувавсяяк вантажний простір для перевезення покришок (говорили, що навітьвеличезні шини в ньому возили! ). Єдиним "недоліком" при покупцібуло те, що наш РАФ виявився перехідним варіантом із вузькимибамперами, але вже безфортковою системою дверей та більш сучаснимидзеркалами. Це не сильно бентежило — було одразу ясно, що всі дверітреба міняти, а за роком випуску можлива версія зі староюкватирковою системою та круглими дзеркалами заднього виду. Недивлячись на вдалу. Знахідку — на реставрацію мікроавтобуса пішло1, 5 роки… Машинка була розібрана до гвинтика, днище та силовіелементи кузова піскоструїлися, потім 4 місяці зварювальних робіт, лудіння всіх зварювальних швів та нерівностей, 3 місяці в малярці, дефектування та складання…
Багато деталей і вузлів було замінено новими, деякі буловідреставровано, деякі виготовлено заново... Величезна кількістьсил і часу пішла на пошук оригінальних рафівських запчастин —наприклад, бризковики купувалися по одному, по всій територіїколишнього СРСР, а згадані раніше круглі дзеркала — довелосявиготовити наново…
