Історія машини в сім'ї до болю проста. Як завжди в ті часи їхввозили сюди незліченною кількістю. У мене тоді ще й прав не було.Як тільки стукнуло мені 18 батько віддав мені цього рекса, А собів сім'ю взяли Рено Кліо, який я досі і катаю. Не знаю пощастило їйабо не пощастило що потрапила в мої руки, але це був мій першийавтомобіль не тільки для покатушек, але і для освоєння автомобілявзагалі. А мені в мої 18 тим більше хотілося зробити цукерку знього.4 роки проїздив і не знав бід, до одного прекрасногомоменту.Одне слово швидкість 60 км/год, дерево, ба-бах.Своїм на тойчас міцним чолом розбив лобове скло ( слава богу це єдина травмавід аварії).До гаража тягли з горем навпіл.
Вирішено було робити. Ну і помчала ... На той час у мене вжез'явився ТАЗ 2108, не знаю чому так вийшло, підвернувся варіант.Тим більше, опель побутовий. Довелося продавати. Завжди вражав йогоколосальних розмірів салон, не даремно це був лімузин тих часів, інімецькі поліцаї використовували рекорди у службових цілях. Мінусиавтомобіля - гниючі арки та склянки. Але ці мінуси покривають йогоплюси — невбивність і якість підвіски. Але через роки, я завжди зісльозою на очах, дивлячись на ці фотографії згадую свого улюбленогоопелька, який доставив мені чимало радості і клопоту, мій першийавтомобільний досвід і любов до олдтаймерів.
