Ця історія почалася у березні 2011 і тривала майже два роки — усічні 2013 року Омега поїхала з новим власником.
А поки - "згадати все" (як однойменний фільм зі Шварцем) Післяпродажу восени 10 року Хонди Сівік 95 року зі скромними 1.4, захотілося чогось більшого. Більше" мало на увазі покупку автоЕ-класу (бізнес) з V6 під капотом. Бюджет був не безмежний (врайоні 7000), тому вибирати особливо не доводилося. Було чималопереглядів різних авто, але стан більшості залишало бажати кращого.Спочатку дуже хотілося Audi 100 /А6, але вік і великі пробігидавали свій відбиток на Авдотьях.Таке саме стосувалося і НіссанМаксима.Тоді вибір упав на Омегу Б, які за ті ж гроші булимолодшими і живішими (як тоді здавалося).Пошуки зайняли майже 5місяців і вилилися на покупку даного екземпляра.
Зрозумівши, що за ці гроші ідеальну Омегу не купиш, довелося зівсіх зол вибрати менше — а саме її СТОшники, які оглядали авто (фани ауді), в один голос заявляли, що Омега це складно ігемморойно і треба брати сто. Загалом із серії: "не потрібна тобітака машина, брат (с) Бумер". На той час на 100ок я вже надивився ічудово розумів ситуацію на ринку. Та й майже півроку пошуків...набридло, одним словом. Загалом, трохи сторгувавши, я її беру.Скажу чесно, перші дні після покупки я був в ауті, враховуючи, щоСівік був досить простий, на відміну від цієї махини з V6 та купоюдодаткових нюансів. Відразу ж подумалося - "за що боровся, на те йнапоровся". Але зворотного шляху не було і довелося якнайшвидшевникати в процес, що відбувається під назвою "що таке Омега і з чимїї їдять".
