Історія машини почалася кілька років тому, коли мій знайомийкупив у сусідів по дачі машину, яка доживала свої роки на дачі, рідний мотор 1.3 проїздив буквально тиждень і наказав довго жити...При пошуку мотора віддали перевагу 1.8 на 115 к.С., і з нагодипоставили f16 правда чотириступку, потім ГБО і так вона проїздиларік з лишком, після чого була куплена нова машина, а Опель повторивдачну історію і більше півроку вростав у землю ... Друг намагавсяйого продати, але безуспішно, хоча ціна була символічною і тут призустрічі він сказав, що хоче відправити її на металобрухт так яквона займає лише зайве місце ... Мені стало шкода машинку так яккузов дуже навіть живий, коштує газ і мотор 1.8 як на моїй Асконі, думав взяти як донора, і можливо поставити туди мотор простіший затип 1.6 яких велика кількість… Запропонував віддати мені в кредит, гроші зможу віддати тільки восени, він без роздумів погодився ічерез пару днів відтягнули машину до мене…
/>
Яке ж було моє здивування коли я почав оглядати машину:
— дзеркала Енгельманн
-прибирання з тахометром
-люк
-оригінальні крісла Рекаро (в один колір із заднім диваном! )
Рекаро я побачив випадково піднявши чохол подивитися що під нимзаховано! Тому мною було прийнято рішення не колгоспити і тюнити, азалишити максимально так як є, але підреставрувати, але це буде нечерез один і не через 2 місяці, тому що зараз все йде на 2108 іАскону, то Кадет поки стане в чергу чекати на свого порятунку
