Батя у мене Авеовласник. У принципі, всім його птахів гарний, але періодично стає вкрай стрімко їхати на ньому куди-нитку посільських справах — на рибалку там, по гриби, або в колгоспний садпо яблука — лакована машинка, та з хисткої фольги — коротше, в лісіне комільфо. І розважати її ж у сільській місцевості.Цього разу 412ІЕ.Кузів - цукерка, двиг - поки хз, - заводиться нормально, навітьна морозі, але тиск масла датчик не показує, тільки лампочкааварійки тухне при пуску, коробка працює чудово, тільки Вижимнийпідшумлює.
Поставили поки що у мене в майстерні.Весна покаже, чого будеморобити.
Для початку замовив у соклубні більш звичний для мене підрульовийперемикач на 3 важелі.І можливо з часом встромимо 5-ти ступу з 14"дисками.
З покупкою вийшла ціла епопея - знайшов оголошення на ХФ.зателефонував, домовився про зустріч, але щось мені бентежило. Т.К.продавець був не господарем, реальних господарів двоє, продають запередвіркою тощо. Коротше неясно все якось і похмуро. Але фотки (вони самі тут викладені) до себе мали, а тому вирішили плюнути ітаки подивитися — за перегляд грошей не беруть.
Як же я іржав, коли виявилося, що вітчим продавця, який і бувдругим господарем машини, виявився мій дуже добрий знайомий іодноклубник — Serg/
Після цього не виникло запитань — проїхав метрів сто вулицею.вдарив по руках і ось він наш - Іж 412 ІЕ 89 року випуску.Сподіваюся, надійний та вірний помічник на довгі роки.