Це була перша машина, на якій я в 11 років вчився їздити.
Дуже багато спогадів, пов'язаних з нею. Машина нам дуже допомагалау будівництві та господарстві — перевозила багато продуктів з села, і дуже багато будматеріалів, необхідний для добудови будинку, одного разу перевозили старий котел вагою в 300 кг, я дуже любив цюмашину, хоч і в 90 ретро-стиль був непопулярний, всі хотіли дозакордонного автопрому з новими сучасно. -комфортнимихарактеристиками Коли бачили нашу машину - більшість посміхалася навулицях.А у неї було все чим можна пишатися:класичні ретро-риси, комбінований колір, повністю оцинкований кузов, що добре зберігся, сидіння з багатого шкірозамінника, які легко перетворювалися насуцільний спальний диван, рукоятка для заводу мотора в екстренихвипадках, що ставилася на всі ретро-мобілі.І це був експортнийваріант, орієнтований на європейський ринок, але залишився у нас.їздила. Машина незважаючи на свій вік трасою впевнено тримала 100км/год. Але клопоту вона теж чимало завдавала, постійно щось у нійвідмовляло і багато часу її ремонтували із сусідами, а рукоять длязаводу двигуна в дорозі використовувалася дуже часто. Застукавдвигун — відкапіталіли. Згодом з'явилися проблеми з передньоюпідвіскою і кермовим керуванням — машину відводило на швидкості збоку в бік — зносилися важелі і ресори вже не функціонували так, якпотрібно. За розвал сходження на СТО ніхто і братися не хотів абопросили дуже великі гроші Запчастини вже було непросто дістати ікоштували вони як на іномарки Останні роки вона припадала пиломвона у нас в гаражі, хоч і була на ходу. І батько вирішив, щоб незахаращувала гараж позбутися її від неї віддавши практично задарма.Я цього не знав. І ось одного разу повертаючись зі школи та бачу нанашій машині їде незнайомий дядько. На запитання хто це, батьковідповів, що це новий власник нашої машини(
Ось і закінчилася її історія у моїх руках. Причому продана булалише за 300 грн). З цього моменту я більше жодного разу не побачивавто свого дитинства…