Все почалося давним давно, мене ще не було, коли тато купив машинку. Їй випадково потрапила в руки, продавав її якийсь військовий, у досить пристойному стані. Ціни були тоді ще в "дерев'яних" рублях. Тато в ті часи, наприкінці 80-х, зайнявся доробкою машинки: замість стандартного 408 мотора був встановлений 412 (форсований) + КПП ГАЗ 24, а також замінений задній міст на той же 412 (він по краях виступає на 5 см від рідного). За словами тата, цього на той час йому вистачало, щоб з легкістю обходити ВАЗи як на трасі, так і на світлофорах.
Так він катався, поки не захотів поставити машину на капітальний ремонт. Кузов став трошки здавати, і так машина простояла на ремонті 12 років. З 1992 або 93 року машина робилася, коли був вільний час, а його, як завжди, ніколи не було. Плюс до того тато отримав з гаража списану службову машину ГАЗ 24, до цього ГАЗ 2424 (люди, які знають, що це за машина, не будуть питати, де працював тато).
Але час йшов, я ріс, і до авто завжди був небайдужий. Почав задаватися питанням: "Що робити з машиною?..". Тато, маючи ВОЛГУ, сказав мені: "Роби що хочеш! Машина твоя, я тобі її подарував". Спочатку були ідеї здати все на металобрухт і думати про Жигулі, потім потроху відновлювати в оригінал, потім зробити машину чисто для гонок, потім ще маячня якась. І так не могла дійти до правильного рішення, але якось само собою прийшло рішення: спочатку відновити повністю, а потім можна і ситуації влаштовувати, як завгодно душі.















