Ще один екземпляр до моєї колекції ретро авто.
Під час і після Другої світової війни в СРСР у масових кількостях —близько 50 тисяч штук — потрапили трофейні легкові автомобілі, переважно німецького виробництва, багато з яких так чи інакшеопинилися в руках індивідуальних власників, розпочалися йрепараційні поставки нових автомобілів, зібраних у радянській зоніокупації — насамперед моделей BMW 321 та BMW 340, випуск яких бувналагоджений на підприємстві «Автовело» (колишній завод BMW) вАйзенахі, згодом вони були перейменовані в EMW, щоб уникнутиконфліктів з фірмою BMW з приводу використання її торговельногопозначення. p align="justify"> p align="justify"> Такимчином, поява масових кількостей автомобілів особистого користуваннястало в післявоєнні роки стихійно доконаним фактом. В умовахпоганих доріг, відсутності запчастин та кваліфікованого ремонтушвидко зношувався. З'явилася нагальна потреба налагодження масовоговиробництва свого, радянського автомобіля, призначеного для продажув індивідуальне користування та за своєю конструкцією найбільшпридатного для експлуатації в радянських дорожніх умовах. ВласнийКІМ-10 на той час вже був охарактеризований як застарілий, крімтого, в ході війни та евакуації оснащення для його виробництва булочастково втрачено або знищено. Виправдано, що прототип для новоїрадянської малолітражки було вирішено шукати серед німецькихмоделей — крім традиційно високого технічного рівня автомобільноїпромисловості Німеччини, тут позначилося й те, що в ті роки ціавтомобілі були дуже поширені в СРСР, добре знайомі водіям тамеханікам, а на деякі з них були виробнича документація і навітьоснащення для виробництва, право на яку СРСР отримав згідно зповоєнними репараційними угодами. Пропонувалася широко поширена вдовоєнній Німеччині та післявоєнному СРСР модель DKW F8, проста законструкцією, недорога у виробництві та дуже ремонтопридатна, зпереважно дерев'яно-фанерним кузовом (у СРСР абревіатуру ДКВжартівливо розшифровували як «дерево-клей-вода»), на рамі та здвотактним мотором. Взяли гору, однак, побоювання з приводу низькоїпрактичності та довговічності дерев'яного кузова в умовах клімату, характерних для більшої частини території СРСР. Крім того, всі ДКВмали передній привід, що при малопотужному моторі означалонедостатні здатність до подолання крутих підйомів і прохідність, досить тісні дводверні кузови і технічно недосконалий, порівнянонеекономічний двотактний двигун недостатньою навіть за мірками тихроків потужності. Згодом виробництво DKW F8 було відновлено уСхідній Німеччині, паралельно із освоєнням модернізованої моделіF9. Модернізація цієї лінії автомобілів призвела до появи на світзнаменитого «Трабанта» і дещо менш відомого за межами колишньої НДР«Вартбурга». Щодо прототипу для першої радянської повоєнноїмалолітражки, вибір в кінцевому підсумку впав на модель Opel KadettK38 - порівняно «свіжу», що знаходилася у виробництві з 1937 року, добре відпрацьовану для масового великосерійного випуску, напрактиці довела свою високу придатність для радянських доріг, щомала досить міцний потужний і суцільнометалевий кузов. 1074 см³, 23к.С.) Чотирьохтактний двигун. Року він був модернізований, щовиразилося зовні у появі нової напівкруглої маски радіатора замістьбільш ранньої плоскої та інших дрібних відмінностей, і отримавпозначення К38. Для тих років це була досить досконала технічно, довговічна та комфортабельна машина. Існували варіанти з різнимитипами кузова:дво- і чотиридверні седани (відповідно дооригінальної термінології — «лімузини») і дводверний кабріолімузин, що мав дах тенту при збереженні жорстких металевих прорізів дверейі рамок бічних стекол. У невеликих кількостях випускалися такождводверні двомісні спортивні родстери на агрегатах «Кадетта» К38 зкузовами, що поставлялися сторонніми фірмами. Поряд з базовоюмоделлю К38 випускалися також дешевші, спрощені варіант - KJ38 (J -Junior, "молодший"), що відрізнялася головним чином залежноюпередньою підвіскою, окремою від кузова рамою, відсутністю задньогобампера і спрощеною обробкою, і Opel Olympia - навпаки, більшдосконала модель, оснащена більш сучасним верхньоклапанним (OHV)мотор робочим об'ємом 1488 см³ і потужністю 37 к.С., але все з тимже кузовом, за винятком капота, який був алігаторного типу, щовідкривається вперед - замість набок у «Кадетта». Таким чином, Kadett К38 серед маленьких «Опелів» своїх років являв собою модельсереднього рівня та цінового діапазону. Саме Opel Kadett K38 і бувобраний для випуску в СРСР, причому в одному з найдорожчих і томудосить рідкісному варіанті виконання – чотиридверному та знезалежною передньою підвіскою; у низці джерел зазначається зпосиланням на Постанову ДКО № 9905 від 26 серпня 1945 року «Пропостановку на виробництво на МЗМА автомобіля Опель-Кадет К-38 уйого існуючому вигляді»,