Все почалося з 13.04.10, сиджу я як то читаю журнал Автолегенди, випуск про Москвич 400-420А і поруч вітчим дивився телик. Вінпомітив цю машинку на обкладинці журналу і відразу дав тонкий натяк "о, у мене такий є, тільки 401, на дачі
Я відразу загорівся про такий апарат. І почав у вітчимазапитувати:
1) Якого року?
2) Який стан?
3) На ходу?
4 ) З документами?
5) Чи не продасте? (просто я захоплююсь старими радянськимимашинами і зовсім ретро авто)
Він мені відповів що це машина його покійного батька, в хорошомустані, на ходу, але без гальм, КПП не рідна від 412 підлогова.
Ну і довбав, довбав мізки вітчиму десь з рік, весь час дізнався іпитав як поживає і почувається машинка.
Бо вітчим цим усім не захоплюється як я, він і вирішив щоб машинане пропадала без діла на дачі, віддати її мені. Своїм синамвіддавати машину він не хотів, бо миттєво вбили б. Він поговорив змамкою, мама не заперечувала, а била тільки за, треба ж мені начомусь вчиться. Ну мама та вітчим почали домовлятися про суму.вітчим не в яку не хотів ні копійки за машину, мама його змушувалахоч копійку взяти, все одно вітчим відмовився і віддав мені йогобезкоштовно. Перегнали москвич до Києва за допомогою МерсаСпринтера мого вітчима. Просто зняли всі сидіння, зробили трал зякихось дощок і закотили його в Мерсік. На щастя, документи всібули нормальні хоч і на померлу людину. Зареєстрували машину намене. Тепер я машиною насолоджуюся і потихеньку її ремонтую.Дякуємо, що заглянули на сторінку моєї машинки, новини викладатимув Бортовому журналі.
