Мій потяг мерсами народився в 1991 році коли батько купив 123білий бенц. Тоді я ще був школярем але запах який бив усерединімашини пам'ятаю до цього дня. По Мерсовськи, той запах не сплутатині з чим, займалися постійно ремонтом машин, тому можу на 100%сказати кожен автомобіль має свій запах. Що постійно желеє.Хочакрім мерса були різні авто жигулі, wv, фіат, рено, мерс засівглибоко в душі.Часто по запчастини їздили до Польщі, там укілометрових чергах на кордоні я побачив великий як мені тодіздавалося теплохід із трипроменевою зіркою на підніжці Коли бив згосподарями таких машин питав, чи не продається він, але відповідьзавжди була як під копірку:такі машини не продаються, це длясебе... У той час катався на батьківському, але хотів свій мерс.Одного разу в рекламі побачив 123 мерс за дуже дешево, але ужахливому стані. Рішення було одне – беру! мати відмовляла, табатько підтримав. Через 4 місяці я виїхав на своєму 123 жовтогокольору зовні, і все в чорному зсередини. Два роки не було жоднихпроблем:сів і поїхав. Знайомий захотів такий самий і почав собішукати машину подібну до моєї. Але ціни трохи підскочили і знайтистислий автомобіль у нормальному стані не таке просте завдання.Закінчивши інститут пішов служити в армію і друг умовив менепродати йому своє авто так я не зможу кататися, а у батька є машинаі не одна на той час. Дивлячись тоді на нього я бачив себе доситьпокупкою. Було шкода, але договір був такий, що він собі і далішукає машину, а я після повернення відкуплю авто своє назад. Ячерез кілька тижнів дізнаюся що знайомий мого товариша по службіпродає 123 мір жовтого кольору, 2, 4 дизель у нормальному стані заневеликі гроші ті як переїжджає в інший регіон. Ось я ставвласником другого свого мерса. Служба була така, що за її часповарив і пофарбував мерса в золотистий колір і додому приїхав нановій ластівці. Недовго радів новій машині, так як застукав двигун, підклинило деякі підшипники і таке інше. Знову почав їздити доПольщі, і за мною в черзі зупиняється 126 мерс. Не глушив йогохлопець 8:00 через слабкий АКБ. Познайомився з водієм трохи йомудопоміг, ближче доглядав мрію і помацавши руками питав, чи непродається авто. НЕМАЄ однозначне, хоча машина далеко не внормальному стані. Але продає мій друг, сказав він, який розбив 126і вже півроку шукає покупця. В той час на мій наді мною звучалоАлілуйя але його чув тільки я. Всю поїздку Польщею і додому я небачив розбитої машини уявляв себе з її кермом. Подолавши 450 км доавто і побачивши його радості, не було країв. Так як ми ремонтуємоавто, побачивши машини з розбитими передніми поворотами, глушаком всалоні, і деякими подряпинами з боків - СУПЕР. Свій продав доситьшвидко, і помчав за мрією. Незважаючи на -18 за ботом та піврічнимстоянням на стоянці мерс розірвав ранню тишу після кількох обертівстартера, чим приємно здивував. Сівба всередину почувала себе вдомана дивані перед телевізором. Здавалося, з порожнього його салонуможна легко зробити гараж для вісімки. Тільки після того, яквласник зняв з обліку, і ми вирішили їхати додому ще сказав вампощастило, таких авто мало це лонг. Отак я став власником своєїмрії. Вже двічі намагався продати, але відмовився і не шкодую.Десять років за бубликом пролетіло швидко, крім мерса було багатоінших авто, але мерс є мерс і поки не продається, це для себе.Тільки тепер я зрозумів ці слова. Зараз машина на ремонті тому щороки беруть своє. Поки мерс на ремонті взяв батька лінкольн, але нетерпиться сісти за кермо мерса, і відчути себе королем дороги.
Ні цвяха ні жезла Всім.
