Якось давно дуже став звертати увагу на такі купехи, чимось вониприманювали мене. І ще тоді собі сказав що у мене буде така машина.і ось уже пару років як настав цей час .
вона закохала мене в себе ще тоді, коли виїхала з-за рогу в тойдень коли ми приїхали на неї дивитися.
я вже тоді знав що куплю її, і до ладу не слухав що про неїрозповідав її абсолютно не підходящий їй колишній власник.Оглянувшиїї, я вже в думках їхав додому на ній віддирати дзеркальнетонування, знімати незрозуміле дерев'яне кермо і відмити її відсела) але саме щастя було коли я вже їхав у своє рідне місто закермом своїм за документами купехи)
сівши в машину, привітно спрацювала автоматична система подачіременів, з характерним тільки їй клацанням зачинилися за мноюводійські двері, відкинувши викидку ключа, завів машину і включивнеголосно музику, я поїхав додому, посмішка не сходила з могообличчя, осінні краєвиди змінювалися за вікном, до рідних вулиць щесотня кілометрів шляху, і я нікуди не поспішав) таке було нашеперше знайомство і відразу стало зрозуміло, що це на довго. І ярадий цьому дню по сьогоднішній день.
та й взагалі, як не крути, машина легенда, її не купить кожен, матинею це не просто їздити. Нею треба захоплюватися. Це такий складрозуму потрібен з такими ж завихрушками в голові) простіше було бкупити, як радили, свіжу малолітражку і міняти олії колодки та горяне знати. Але так само не цікаво бути сірою точкою міськомутрафіку. Без емоцій після приїзду додому, заходити в під'їзд неозираючись щоразу і не посміхаючись дивлячись на неї. Невислуховувати захоплення випадкових перехожих з приводу дисків, стану, і "у мене була така тільки седан, але завжди хотів купетаке" )
і приємно іноді бачити від сусідів по потоку просто посмішку іпалець вгору у вікно) вам теж показують так? )
так, вона старенька, але ж вона особлива. Якщо не для всіх, то длякупки таких як я це точно)
не знаю що не так з мізками моїми, але вони люблять автомобілі "лихих дев'яностих" і все.
завжди швидше пропущу в потоці допустимо кабана стосорокового, е-тридцятьчетверте)
мені навіть дивитися на них приємніше ніж на кіа ріо)
для мене це такий автомобіль, на який не шкода витрачати гроші, який можливо дуже ненажерливий, але він вартий того лише за те, якунасолоду він приносить, коли ти просто сидиш у ньому. Коли під часпосадки трохи підскрипнуло старе крісло, коли під руками справжнєдерево. І цей властивий запах автомобіля з дев'яностих.
я вже не говорю про відчуття, які переповнюють тебе в моментиїзди.
не швидкою, не від гри в шашечки на дорогах з тонованимстритрейсером на хвості. Не хочеться поставити її боком у кожномуповороті.
