Це не "цешка". Це штучка ще та. Характер у неї огидний іпроцедура обкатки під господаря проходила як перетягуванняканата.
Розслаблятися в ній низячи ні на секунду.Стоко відвернешся - яквона вже мчить вперед, а ти очухавшись - то встигаєш дати по ...гальмах цієї неслухняної дівчинки!
< / Ось так ми з нею воювали, хто кого протягом півроку, і всерпні 2007 року, покатавши свого друга не нею, ми з неюрозпощалися, новим її вершником став саме він. Час на місці нестоїть і вже за півроку я її знову купив собі — назад! Це напевновже якесь інше почуття…
Мене вона слухалася беззаперечно, а ось Аннушку, жонушку мою —нивкакую.Педаль газу точе торкнеш — вона одразу рве з-під себе.лобовуху.
Довелося вже й Ганнусі обкатувати цю вічномолоду і необкатану сіруконячку. 6, 8 сек. До сотні ніхто на ній не скасовував.
У 2008 році ми з нею багато подорожували Україною:Київ, Одеса, Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Харків, Донецьк… Потім робота в Дніпріі поїздки з Дніпра до Луцька, а це майже 1000 км коло "шаленогособаки" в кожний бік. Юнацький характер. Після ділових зустрічейгеть-чисто відмовлялася запускати своє серце. Так я потрапив з неюв мерсотусівку. Саме завдяки форуму я зміг її підняти у незнайомомумені тоді Дніпрі. Як виявилося, зламала вона собі даччик положенняколінчастого валу. Мало того, вона його реально вимикала сама всамий невідповідний момент, але на трасі вона ніколи не любиланочувати, то по трасі - поводилася чинно і все працювало, але токоти в'їжджав у велике місто - так відразу починала пустувати...
< /p>
Далі ми жили дружно, іноді звичайно вона викидала свою вдачуназовні, але з цим я вже навчився справлятися і не давав їйособливого спуску.
За цей період ми пройшли вже понад 100 тисяч кілометрів. Тут були інічні вилазки на гірськолижні курорти, і ліси і озера… Імерсотусівки… Любить вона у нас блиснути своїми очима і вилізти поасфальту задом. Але остання її витівка не може залишитися остороньвашої уваги. З 25 серпня по 01 вересня ми нашою родиною подорожувавна нашій дівчинці Литвою разом з Odesit-ом і Capitan-ом. І осьближче до привалу вона вирубує свою "шоколадку". Все б нічого, алеж ми в Литві і тут ніхто нікуди не поспішає. Справа була в суботупід Клайпедою. У неділю у планах було податися до Риги. Від туди, сівши на пором, потрапити до Стокгольма і назад до Риги. Потіммережа в машинку і повернутись благополучно додому! Але! Не тут тобуло! З місцевими ми максимум на що змогли домовитись. Що вони впонеділок сутра (за Литовськими мірками — це на наш ближче дообіду, причому у бік вечері) вони її зроблять. Вирішили продовжитиподорож через Клайпеду до Паланги (це 20 км до Клайпеди і ще 20 кмдо Паланги) і потім рано вранці приїхати на СТО до Клайпеди длязаміни "шоколадки". Але і тут ВОНА внесла своє "фе". Недоїхавши доКлайпеди 5 км. Панель приладів почала блимати як новорічна ялинка іще через 2 км ВОНА стала дубом… За допомогою Капітана, Одесита, Томагавка і ще якоїсь матері ми її все-таки дотягнули до місцямайбутнього ремонту. Але тут не все просто. З хлопцями, які мали їїробити в понеділок і з якими ми дружньо розпрощалися максимумгодину тому, геть-чисто відмовлялися брати слухавку. Науші булопоставлено весь мерсофорум Литви. І за годину до нас приїхалалюдина, яка готова була забрати ключі від машини. Далі ми поїхаливідпочивати до Паланги. Усі неділі я про неї навіть не згадував.Відпочинок був чудовий. Але ВОНА це нам згадала у понеділок.Сюрприз ВОНА підготувала ще у суботу. Геть-чисто знищивши заднійблок управління електроживленням! І тут все струмо почалося:вКлайпеді ми не склали знайти гідну Стар-діагностику. Офіціали намвзагалі сказали: "добре, залишайте машину, наступного тижняподивимося"… Знову поставивши на вуха весь мерсофорум Литви, буловирішено продовжувати подорож Литвою до Шауляя. Але вже без робочихдвірників, поворотів, аварійки, багажника…
Вранці вівторка (литовською це 9-30) ми на Стардіагностицівизначили, що заднього блоку в ній ні. Тут уже литовськиймерседесклуб сам нам допоміг. Знайшли ми блок. Такий блок був уВільнюсі за 230 км від Шауляю. Додому – 1000 км. Вирішено уВільнюс. І тут нам пощастило. Є блок! не зовсім наш. З 209 кузовів.Прошитиме під нас криво, але є. Ставимо. Двірники працюють.повороти працюють. Ура!
Поїхали їсти! тим більше часу було близько трьох днів. Ми всі:я, моя сім'я, Капітан, Томагавк поїхали їсти... Поївши, ми двомамашинами повертаємося до Вільнюса. Виїхавши на перехрестя. ДжиПіЕспоказує ліворуч, праворуч ніхто не бачить знак, що струму направо.І відразу ж за поворотом:штраф…
Далі ми з нею жорстко поговорили — і все ж повернувшись додому, поводилася вона поважно і благородно!
Продовження слідує...
А якщо чесно і відкоровенно, то її ми дуже, дуже сильно любимо іслужить вона нам вірою і правдою!
< / І ось розлучилися ми з нею. Ще торік. А замість неї в нашузграю того ж дня заїхав новий чорний конячок!