Ось купив Mazda 6. Перша іно. Стан кузова - "печаль". З цілого тільки дах і три двері. Салон в нормі, відповідає віку, але не поганий, світлий велюр. Все інше поки загадка.
Несподівано швидко продався жигуль. Прийшли троє хлопців молодих, обійшли навколо машини, навіть не завели. Говорять: "Нам подобається, беремо". Продати виявилося легше, ніж купити. Основний: точно не жигуль. Награвся.
Дивився від ланосів до мерсів, все підряд. І тут пропозиція від кума: "А не хочеш мою забрати? Потрібно підварити, підфарбувати. В цілому тачка норм". Одна проблема - по доках. Довірка закінчилася давно. Але добре, що ми живемо в еру цифрових технологій. Знайшли в куті господаря, зателефонували, і за 1000 грн він погодився написати довірку на мене.
Обрали найскладніший (у плані погоди) день і поїхали в Дніпро за машиною. Так з'явилася у мене Mazda. Назву я її КУМА, наголос на перший склад.
























