Здрастуйте всі, хто зацікавився моїм автомобілем! Сподіваюся, Вам буде цікаво.
Початок вічної історії.< /i>
Я, нарешті, продав свою багатостраждальну Лачуху (ChevroletLacetti) і залишився без особистого автотранспорту.Треба помітити, що тоді мене це нітрохи не бентежило. Повозять, то на метро… І навихідні можна спокійно випити… Загалом усе було добре, але насталазима… Не знаю як у інших автомобілістів, але в мене У гардеробізимових речей немає, пересуватися стало дуже обтяжливо і холодно, було прийнято рішення шукати залізного коня, покатавшись на седанахі хетчбеках, хотілося чогось іншого, хотілося джип, лідерів буловизначити не важко:жадана Toyota Prado і Mitsubishi Pajero, щотільки вийшов. Настали два місяці розчарувань:то вбиті, тодорогі... Думав взяти новий, але грошей вистачало тільки набазового араба, а вони, вибачте власники даних, трохиубогі.
ось, одного з тужливих зимових днів мені дзвонить знайомий:«ТутLexus RX продають за гарною ціною». Я в таксі і поїхав дивитися, доки їхав, думав, що за такі гроші напевно вбитий. Та ще й RX, я жхочу джип, а це так, універсал із повним приводом. Приїхав, а меніповідомляють, що машину повезли на мийку. Ще година роздумів іповний салон Паджеріков. Загалом налаштований я був дуже скептично.І колір якийсь дивний (оливковий), питаю:«Зелений? », а вонимені:«Ні, сірий». Нарешті він з'явився у воротах. Потрібно сказати, що зустрічали його всім салоном, тому що я вже встиг задовбати всіхпрацівників. Що Вам сказати, це було як в анекдоті «і тут явиходжу, весь у білому». На тлі загального бруду і тужливості, він, чистенький з маленькими замерзлими крапельками на кузові, бувпросто чудовий! Колір мене просто підкорив, проїжджаючи повз меневін (колір) змінився разів п'ять. Побіжний огляд навколо та поїхаликататися. Я довго можу розповідати про емоції від салону, плавністьходу і ще купи всього, але боюся, буду схожий на того менеджера, який всю дорогу дзижчав про технічні характеристики та сервіснуісторію. Я просто його не чув. Я знаходився в цьому дивному іневідомому досі світі гармонії з автомобілем. Потім був ралі рейд зтаксистом через все місто і назад, торгівля, нерви… і ось я сиджуза кермом свого нового автомобіля, який за ці роки став менісправжнім другом. З яким ми лаялися, раділи, ненавиділи один одногоі всіляко рятували. Скажу Вам чесно, для мене автомобіль це непросто автомобіль, це щось більше. Це моя маленька пристрасть, якадозволяє мені розслабитися і відволіктися від навколишньої метушніта проблем.
Інші частини цієї епопеї описуватиму в бортовику. Запитання такоментарі вітаються.
