Автомобіль був придбаний влітку 2006 року у друга мого батька. Вона затрималася у нього найдовше цілих 8 місяців. Як показав час, на щастя, машина доставила багато позитивних емоцій і радує до цього дня. Двигун 2.4 вистачає. За 4 роки експлуатації проблем не було, сподіваюся, так буде і далі.
Салон просторий і дуже зручний, адже автомобіль проектувався для європейської еліти. Як мені здається, цей автомобіль з тих, у яких є душа, це не просто машина, це живе створіння! Машина масивна, двері теж, і при їх закриванні відчуття, що вони броньовані. Подібне відчуття було від ALFA ROMEO 164 SUPER з броньованими дверима. Легким рухом руки важкі двері м'яко закриваються, і акустичний зв'язок із зовнішнім світом приривається при закритих вікнах, шумоізоляція відмінна. Це більш солідний, місткий і важкий автомобіль.
Виявляється, що каппа з двигуном 2.4 велика рідкість. У Польщі немає, в Італії теж. Придбав за символічні гроші нерозмитнену, і в процесі розбирання виявив, що вся електроніка BOSH від генератора до датчиків, насос гідропідсилювача ZF теж німецький, кондиціонер і клімат японські, механізм управління і сам механізм виробництво Англія, генератор Bosh виробництво Великобританія. Кузов бомба, товщина металу заслуговує на повагу. Тільки дорожній просвіт не для наших доріг. Якщо дивитися на автомобіль, мені здається, він може служити досить довго і, можливо, не одному поколінню!
Почувся звук мотора, і незабаром повз нас промчала машина. — Маленький мерседес, — зауважив я, не обертаючись. — Ось ще один, — сказала Пат. — Так, чую. Рено. У нього радіатор як свиняче рило? — Значить, рено. А тепер слухай: ось іде справжня машина! Лянчія! Вона напевно наздожене і мерседес, і рено, як вовк пару ягнят. Ти тільки послухай, як працює мотор! Як орган! Машина промайнула повз.


















