Це другий мій автомобіль. Купив його в 2000-му році, після 10-тироків експлуатації Лади 21033, і був дуже щасливий цьому. До цьогоніколи не сидів у Дев'ятці, але багато чув доброго про них.Напідтвердження тому, Восьмерки і Дев'ятки постійно легко обганялимій Жигульонок, хоча я теж не слабо їздив. Десятка дуже жвавостартувала і набирала швидкість.При цьому швидкість невідчувалася.Я не поспішаючи їхав з продавцем по трасі на 5-йпередачі, і глянув на спідометр... Там було 120 км/год! я з такоюшвидкістю ніколи не їздив.— А що, спідометр не працює? —спитавя.Продавець засміявся, і сказав, що всі так кажуть, простошвидкість не відчувається.Я не повірив, але потім помітив, Щопопутні автомобілі, Жигулі, Москвичі, занадто повільно їдуть, і ячастіше, ніж зазвичай обганяю.А якщо траплялася іномарка, то непроблема була і її обігнати, чого досі не було.
>
Той, хто не пересідав на автомобіль, який утричі дорожчий запопередній, мене не зрозуміє.
Дев'ятка була з Німеччини, в ідеальному стані, і різковідрізнялася від тих перефарбованих та обліплених тюнінхомВосьмерок та Дев'яток, які я дивився на автобазарі. Двигун працювавдуже тихо. Якось я завів його і відійшов убік. Раптом, чую, заглух(
— Незрозумів, — думаю… Підходжу, і за метр від капота почув тихешелест! Він працював!
Але, потім я поміняв масло, на найкраще, і двигун став шуміти таксамо, як у інших! У бардачку, я відкопав якісь квитанції, сервіснукнижку, карти Німеччини та проспекти готелів і мотелів. Записиіталійською та німецькою мовами, простежив долю автомобіля, він буввиготовлений на ВАЗі з особливою якістю, і експортований до Італії, якийсь бідний німець поїхав до Італії і купив там Ладу Самару 1300.Були зроблені позначки про продаж та обслуговування. Пригнав їїдодому.Усі адреси та імена є.Надалі він регулярно обслуговував їївдома.Не знаю, де він працював, але машина стояла під деревом.Зповітрозабірника пічки, я вигріб повне відро сухого листя.
Автомобіль вірою і правдою прослужив мені 8 років.Перший рік я бувдуже задоволений.Потом, поступово, стало не вистачати потужності тадинаміки.Але швидкості вистачало цілком. Дев'ятка легко їхала 160будь-якою дорогою. Нікуди її не кидало і не водило. Максимальнорозганявся 170, але більше побоявся, що гума вибухне. Проблем умене з нею не було. Через 2-3 роки поставив литі диски, і одразузагули підшипники. Змінив все. Пару разів міняв гуму та глушник.Потім мені здалося, що потужності мало, та зробив капіталку на120000 км. Але нічого не змінилося. Через півроку, на трасіпорвався ремінь ГРМ, якому було всього 20 000, хоча його ресурс 40000. Погнуло клапана, потріскалися поршні. Знову капіталка.
На цьому автомобілі, я мало не розбився. Напередодні дальньоїпоїздки до міста Ізмаїл (одеська область) заїхав на СТО. Ремонтзатягнувся до ночі. Потім збирався. Спав лише 2-3 години. Рановиїхав. Кілометрів 500 проїхав нормально, але відчував утому, і очізлипалися. Поки траса була жвавою, розслаблятися не було коли, алеколи перестали траплятися зустрічні та попутні автомобілі, язаснув. Пам'ятаю, що їхав близько 120, і побачив попереду крутийповорот праворуч, з великим знаком-стрілками. До нього залишалосяблизько 200 м. Я прибрав ногу з газу, і пам'ятаю, що швидкістьвпала до 100 ... Потім моргнув, і ... Раптом я вже перед поворотом! Швидкість 100! А на повороті пам'ятник, мужик якийсь із вусами. Яявно не вписувався в поворот майже 90 градусів на такій швидкості.Прямо за курсом був пам'ятник, а за ним бетонні стовпчики зі щитомзнака. Пощастило, що не розгубився, і не наробив різких рухів.Спочатку я відгальмувався, але не до вереску, а акуратно. Це трохипогасило швидкість, але я вже був у повороті, на зустрічці. Потім яплавно став повертати і зменшив гальмування, щоб не розвернуло. Позустрічній узбіччі, між пам'ятником і знаком, на швидкості 80км/год, я якимось дивом вписався в єдину можливу траекторію.Пощастило, що не було зустрічки, і узбіччя було сухе, тверде, безщебеню та ямок. Ну а також, врятував автомобіль, з його гостримкеруванням. На іншому, я не впевнений, що зміг би такповернути.
Якимось чином, ці 200 метрів, і кілька секунд вирізалися зжиття.
Що мене розбудило, не знаю . Може ангел, який є у всіх, а може, недоля була того дня загинути. Так чи інакше, я без зупинок, проїхавще 100 км. Спати більше не хотілося).
Потому, мені сказали, що там аномальна зона. Там часто ДТП, у томучислі і на залізничному переїзді. До того часу, я став все частішезадивлятися на Десятки та Ланоси. І за першої можливості, помінявавтомобіль. Про Дев'ятку в мене залишилися найкращі спогади. Інодія зустрічаю на дорозі свою Дев'ятку. На ній їздить якийсь хлопець.Він багато чого змінив, і навіть пофарбував, але за якимисьдрібними, ледь вловимими індивідуальними рисами, я її дізнаюсядосі. Траси. Дядько з дружиною міняли колесо. Я зупинився, підійшов, сказав, що це моя колишня, і в мене досі зберігся другийкомплект ключів із брелоком сигналізації. Вони зраділи, і миобмінялися телефонами. За кілька днів вони приїхали в гості. Явіддав їм ключі, і щось із запчастин, які так і не встиг поставити.Загалом:поспілкувалися і розлучилися друзями).