Всім доброго часу доби і дякую, що відвідали цю сторінку! Революція на Волзькому автомобільному заводі, як і в усій радянській автомобільній промисловості, відбулася в 1984 році. Країна Рад освоїла і перейшла на передній привід! Вся консервативність тодішнього автопрому була, м'яко кажучи, серйозною несподіванкою як для самого виробництва, так і для автолюбителів тоді ще «великої країни». Іменем цієї революції можна назвати тридверний передньопривідний хетчбек ВАЗ-2108, що належить до сімейства «Супутник» і «Самара». Для вітчизняного автопрому в автомобілі застосовувалося практично все нове: передній привід, поперечне розташування силового агрегату, передня підвіска типу McPherson, тросовий привід зчеплення, безконтактна система запалювання, пластикові бампери, рейкове кермо, сучасний для того часу салон з комфортабельними м'якими і зручними сидіннями тощо. Вісімка мала досить об'ємний багажник при складених задніх сидіннях, оскільки запасне колесо розташовувалося у спеціальній ніші підлоги. 64-сильний двигун первісним об'ємом 1,3 л дозволяв розганятися приблизно до 160 км/год, що вселяло впевненість і благовісний трепет. Щоправда, 15 секунд до сотні назвати гарною динамікою дуже важко, але тоді це було досягнення радянської науки та техніки. Незабаром і чотиридверна дев'ятка прийшла до загального огляду і вийшла в люди. Так і зміцніли у лавах автомобілістів ці модельки, відомі нам на прізвисько «зубило».
Але, природно, з усіх ведених і не ведених причин кожен житель на жаль не міг собі дозволити новітню розробку вітчизни – нову вісімку чи дев'ятку. По вулицях продовжували бігати москалі, волги, копійки, трієчки, шістки, ще новенькі на той час сімки. І вже тільки до середини-кінця вісімдесятих автомобілісти поступово почали освоювати нову модель. Хоча спочатку в середині 80-х волзькі передньопривідники, як і будь-який новий автомобіль, були прийняті багатьма обивателями досить насторожено, але за п'ятиріччя з початку випуску завод вирішив основні проблеми з запчастинами та вивів на прийнятний за радянсько-російськими мірками рівень надійності. Це вже зараз, через роки, ми можемо правдиво сказати, що тоді країна, як завжди, загорнула гівно в обгортку, піднесла це населенню як цукерку і змусила вірити, що вона солодка. Але тоді автолюбителі в новій волзькій серії сприймали швидше позитивні якості: хорошу на ті часи динаміку і керованість, відносну невибагливість і надійність.
І так уже вийшло, що світанок цих самих моделей припав на всьому (а якщо не всім – то багатьом) нам веденим поколінням важких 90-х… Перебудова, розвал, інфляція, черги, бандитизм, вбивства, розбирання, братки, світанок гопоти... Все це разом ми знаємо під епохою «лихих 90-х». Згадуючи ті часи, будучи ще хлопчиком, нові вісімки і дев'ятки сприймалися дуже ефектно. Доторкнутися, посидіти, а то й навіть просто глянути і побачити їх вважалося незвичайним успіхом і радістю, що переходить у захват. Швидка, спритна та динамічна вісімочка завжди вселяла мені відчуття спортивного солідного авто. На жаль, я тоді ще не знав, наскільки далеко совдепівське автомобілебудування відставало від світових гігантів і не мав можливості побачити і оцінити справжні спорткари, раритети і просто симпатичні екземпляри. Світанок демократії, вседозволеності відкривав безмежні можливості. Це багато в чому послужило успішному зростанню і масштабному процвітанню кримінальних елементів на території колишнього союзу. Найкращі з тих, які є у конкретний час у конкретній країні. На нашій багатостраждальній Батьківщині таких автомобілів, по суті, було лише кілька, але всі вони залишили яскравий слід в історії радянської злочинності.
Бо за радянських часів (до початку 80-х років) організована злочинність у країні офіційно практично не існувала, то й бандитських автомобілів, по суті, не було. З усіх доперебудовних машин згадуються лише «двадцять перші» Волги. Це вже з 70-х років окремі заможні особи та злодії в законі могли дозволити собі сховати в гаражі найшикарніші на той момент Мерседеси W123 і W126, БМВ 7-ої серії, які прості радянські громадяни, якщо й бачили, то лише у кіно чи на обкладинках модних журналів. Але такі були одиниці. Набагато реальніше для любителів шикарного життя в СРСР було нелегально придбати списану з якоїсь держустанови Волгу, а за наявності хороших засобів і зв'язків – навіть Чайку. "Класика", найкращому з доступних тоді автомобілів. Але Жигулі, хай навіть найпрестижніших у свій час моделей шісток і сімок, із загального потоку нічим не виділялися – адже на них у принципі їздила вся країна. А неодмінним атрибутом кримінального світу автомобіль став лише наприкінці 80-х – на початку 90-х років, коли занепад правоохоронної системи та різкий розгул злочинності призвели до погонів і перестрілок прямо на міських вулицях. Думаю, багато хто зі мною погодяться, що першими справжніми «гангста-мобілями» стали якраз вазівські вісімки та дев'ятки.
Надалі популярнішою навіть стала дев'ятка, бо чотири бічні двері дозволяли бригаді гопників із 4-5 осіб за потреби дуже швидко і жваво вискочити, зробити справи, сісти та залишити місце події. В умовах хвацького життя з розбірками і перестрілками це було важливим достоїнством автомобіля. Згадаймо, як навіть гурт «Комбінація» заспівав пісню саме про вишневу дев'ятку – дуже багато «крутих перців» країни мріяли про таке авто. І так, вісімки та дев'ятки на початку 90-х виявилися вельми доступними і досить престижними автомобілями, на яких пересувалися різні представники кримінального світу. Це вже потім, у 93-94 роках, після значного спрощення процедури імпортного ввезення та розмитнення, незліченними кількостями хлинуть німецькі «Біхи трійки, п'ятірки та сімки», Мерини, американські дредноути типу Понтіаків, Шевроле та Фордів. Але це вже інша історія.
І так, роки йшли, часи змінювалися, а лихі 90-ті назавжди надрукувалися в пам'яті та в житті. Все ж таки в них було багато цікавого, захоплюючого і незабутнього. А з цього, ось нарешті й матеріалізувалося бажання відтворити трішки тих відчуттів, пережитих у ті славні 90-ті. Цей екземпляр є ВАЗ 2108 LS німецької збірки 1992 року випуску, як справжнє уособлення початку 90-х, який спеціально був обраний практично у стоковому варіанті в кольорі, подібному до тоді вкрай популярного «мокрого асфальту» (поряд з вишневим і чорним), саме з «коротким» крилом, «низькою» панеллю приладів, щоб спробувати максимально відтворити враження і дух епохи лихих 90-х, надаючи йому вигляду, що підходить під ті часи.
Lada 2108 '92
1-Raveбув 3 роки тому
Їжджу на BMW 3 series Convertible '98 і ще 2 машини
Рік випуску 1992












































