Машинка — повний стік. Випущена на початку січня 2008 року, з салону виїхала 25 січня того ж року. Це "запасний варіант", тому що їжджу на ній, коли Ангельські очі ставлю на прикол з якихось причин, а в решту часу вона знаходиться в розпорядженні батька і брата. За 6 років набігала трохи більше 73 тис. км. Не дивлячись на те, що вона на півроку свіжіша за мого Мула, все одно залишається табуреткою. Претензій до якості складання безліч: люфти в дверях, жодне з вікон не закривається повністю, постійні трабли з електрикою і багато всього останнього.
Що порадувало - наявність інжектора! Заводиться з пів стусану в будь-яку погоду! Правда, завжди доводиться чекати, поки бензонасос накачає тиск. Порадувало також наявність коректора фар (в Амулет немає такої опції). Ще тішить обсяг паливного бака! Є в мене звичка, якщо заправляюсь, то до повного бака. Це в Амулеті бак - бездонна бочка, а тут: 20 літрів і повний бак. У принципі, машинка цілком впевнено їздить і непогано справляється зі своїми функціями, основна з яких - відвезти на вихідних батьків на дачу.
Влітку машинка їздить на ще заводських (типу, всесезонних) колесах, взимку — на шипованій Toyo. Повний стік, звичайно ж, але деяке доп. обладнання встановлювалося: відразу ж, ще за передпродажної підготовки, була встановлена сигналізація, магнітола, колонка, активна радіоантена (на заводі навіть не чули про аудіопідготовку); роки 2 тому поставив бі-ксенон 4300К. Ах так, мало не забув про супер-тюнінг — встановлені безкаркасні двірники (траплялися мені унікуми, які навіть таку дрібницю вважають офігенною доробкою в автомобілі). Розповідатиму в бортовику. Не думаю, що вона будь-коли буде зазнавати якихось більш-менш серйозних змін, тому бортовик (якщо він буде) не буде особливо цікавим.



