Одного разу в 1988 році мій дідусь придбав, на той час розкішну, машину вистояв у черзі (тоді не можна було просто прийти в салон, звисоко задертим носом, і кинути пачку грошей на ресепшн зі словами "карету мені") трохи більше п'яти років. Продавати не віддавати.Таклюбив свою машину.Берег як зиницю.Але останнім часом почав зовсімздавати свої позиції.І за випадковим звичаєм я почав підшукуватисобі транспорт, ось дід і зважився віддати транспортний засібспадкоємцю.
Даний девайс проходить період відновлення (пара дірок по кузову іпотрібен перекрас).Так як це ТЗ є класикою вітчизняногоавтомобілебудування головним завданням є дотримання того стилю тогочасу.Тобто максимум оригіналу і ніякого колгоспу.Можливо буделегкий стайлінг. Чому власне і радий. З превеликим задоволеннямвислухаю поради та зауваження власників Жигулів та водіїв загалом, відповім на запитання, з великою радістю візьму участь у дискусіяхщодо техніки. Всім світ.
