Це та сама машина, заради якої я зважився продати свою "Копійку". На той момент, коли я ще продавав "Копійку", я вже знайшов цю "Двоєчку" і чекав дня, коли я вже поїду її забирати. Два місяці я заходив день-через-день в оголошення і дивився, чи не купили її. І цей день настав 16 листопада 2019. Я поїхав до міста Вінниці, щоб забрати її. Коли я приїхав і побачив її, я вирішив, що назву її "Чайка". Я на 100% був впевнений, що куплю її, тому що я вже знав всі нюанси по машині, і кращих варіантів на той момент я не знайшов.
Я купив цю машину в людини, яка займається реставрацією ретро автомобілів і перепродажем їх до Німеччини, а він купив цю машину в сім'ї пенсіонерів, яка використовувала її для поїздки на дачу і влітку на море. В принципі, це вся історія, яку я знаю про цю машину. Є "АЛЕ". Зовні це дрібні сколи і вм'ятинки, фарбування кузова було без прорізів і підкапотного простору (це я і так знав перед поїздкою за машиною).
Технічна частина: підклинював кермовий редуктор, гуде редуктор трансмісії, забруднена система охолодження двигуна, заклинений кран пічки, який, за словами продавця, був нещодавно встановлений. Але при всьому цьому я без проблем доїхав із Вінниці до Одеси.




