Всім привіт! БЖ машини не ведеться зі зрозумілих і незрозумілихпричин. Перепрошую, підписуватися не варто. На даний момент вонапофарбована і законсервована до кращих часів.
UPD:виявилося, що машина переверталася і не дуже вдало заміненодах.Через це була порушена геометрія і машина вся крива.Недивлячись на мої старання, іржа почала брати своє і за 10 роківпростою пішли рижики.На жаль авто пішло в розпил
» його вірна подруга, яка служила йому вірою і правдою і навітьврятувала життя.За її скромні 40 років вона і тонула іпереверталася, була бита і ззаду і спереду, АЛЕ щоразу виходила знерівної битви живої і навіть приїжджала додому своїм ходом., вонижили душа в душу, поки дідусь по старості не стукнув інсульт. І всеб нічого, але він став трохи погано розуміти (таке буває). Потім щеінсульт і ще ... Зрештою дідусь став зовсім поганий, що не мігговорити пропозиціями і ясно висловлюватись. Але він весь цей часрвався до керма. Все хотів поїхати до родичів у село, як їздив усежиття. Але всі розуміли, що на дорогу такого водія випустити булонеприпустимо. І одного чудового дня я, за порадою батька, виключноз добрих намірів повернув кришку трамблера на 180 градусів. Ну, щобмашина не завелася і нікуди не поїхала. І ось одного разу яприходжу до нього і бабусі і бачу, що машина стоїть без мотора (! ).Я в шоці. Я просто думав він помасла стартером трохи і нікуди непоїде, але таке! З того часу машина стала його іграшкою, він діставусю підкапотку, підключав радіатор до коробки. Іноді просто сидівза кермом. Дуже сумне видовище, ще більше пригнічувало те, що янічим не міг йому допомогти (мне було 16 років всього). Сидитьтаке, кермо гладить. Поруч сумка лежить із гостинцями родичам. Самсумний, здогадується, що нікуди не поїде. Пожив ще трохи й помер.Гарною була людина. Всі його любили.
Машина була загнана в гараж, без мотора, підкапотки, пофарбованапензликом. Нікому не потрібна та кинута всіма. Жаль було звичайно.Адже я на ній вперше за кермо сів. І на колінах і самостійно…млинець. У спадок машина дісталася моєму хрещеному і моїй мамі. Їмсправи до неї не було. У нього своя така сама, а у мами. Ну вона жжінка таки.
Ось і стояла вона аж чотири роки. Моя любов до автомобілівзростала, вміння потихеньку теж. І іноді виникало бажання повернутидо життя подругу. Але ж вона не моя. І щоразу чув тип "навіщо вонотобі треба, займайся своїми справами" і все в цьому дусі.
Поки одного разу не дзвонить мені хресний і каже "давай машинудідуся зробимо". І ось тут пані та панове на сцену виходжу я.