Купив рік тому. Давно хотів Прел))))) Поміняв на Каризму. Мітцбув у відмінному стані. Дуже непогана машина — що б не говорили.Тільки гальм на таку вагу обмаль. А так комфортна.
Але мова не про Митця.Побачив цю помаранчеву стрілу і відразузакохався.Їхати довелося за 450 км.Дощ, бруд...Дорога важкабула.Наприкінці, взагалі фура прямо перед нами на Мітціперекинулася поперек дороги. Довелося об'їжджати по купи кілометрівсорок. Їхали що на джипі))) Зрозумів, що на Прелі назад так точноне вийде. Вірив, що скоро вона стане моєю — бежевий, добротнийшкіряний салон, бежева алькантара, проста до смішного, але прицьому моторошно вишукана приладова дошка... Ще мить і господардемонстрував на що здатні Хондівські 2 літри:
Перша… Друга ... І вже сотня. Потім різке гальмування з клюваннямвперед. Стріла в порівнянні з Каризмою) Мені було по боці - бита -не бита, технічний стан і так далі ... Прел і є прел.Харизматичний, простий.
Назад їхали додому втомлені, але щасливі — не було жодної душі, якаб не відреагувала на добре оформлений тюнінг та яскравезабарвлення) Улюблена "гоночна")))) машина дітей, як я її називаю (тичуть пальцем)) Досі — яскрава пляма, навіть у Одесі, яка бачилавиди.
