Моя історія розпочалася коли мені було років п'ять, тоді батькокупив восени волгу 24ку деректора автобази.Машина прослужила нашійсім'ї десять років, з часом моделі змінювалися, та й волга вже булане та що раніше і вимагала капітального ремонту кузова, ходовий.Завдяки саме тій 24ці я зрозумів золоту грань, якій повиннавідповідати машина при такому житті та й дорогах і що такебезпосередній член сім'ї. > Продавати її не хотілося, але те, щоінша машина буде волга, ніхто не сумнівався ( (мій батько з 70хроків на волгах колесить і повторює тільки одну фразу що крутішеволги може бути тільки нова волга))) все вище сказане і зігралосвою роль у виборі машини для мене в житті. І ось він святковиймомент 1 травня перед воротами стоїть вона, мрія дитинства таюності, біла волга.31029! , здається турецькою.І коли я їдущасливіше за мене немає нікого! хоча я вже не пацан, і давно вжебатько але волга це моя мрія а мрією захоплюються все життя.