White Trash Beautiful — жаргон в англійській мові, дослівнийпереклад якого "чудова біла погань", що застосовується допорошкових наркотиків…
= ===========
Викрадав з музею! =)
============
Машина:98го року.
Пробіг:16 000км.
Стан:ідеал.
==============<
Історія покупки.
===============
Того дня я не відчував особливого ентузіазму, коли їхав дивитисямашину І скажу чесно, була б у мене тоді готівка, я б ні за що нерозглядав Волгу, як своє авто. Швидше за все, це була б якасьрядова «Пацанська Дев'ятка». Не багатьох варіантів, якіпропонувалися на виплат… Волга, білий колір, господар – якийсьдідусь…
І все… Ні стан, ні пробіг, ні рік випуску… Але я все-таки поїхав… —Привіт! Літня людина, відкриваючи хвіртку - Заходьте! Тепер я схожуза ключами від гаража. - сказав він, і зник у будинку. Це буввеликий двір, що загубився в провулках одного зі старих районівміста. Вітер неквапливо перекочував опале листя перед ворітамистарого гаража. Хвилини очікування здавались вічністю... Набридливогавкав дворняг. Напруга зростала. Але ось у дверному отворіз'явився той дідусь зі зв'язкою ключів у руках. Ходімо! – сказаввін з посмішкою.
Коли клацнув замок на воротах, я раптом відчув, як кров ринула доскронь. Яка вона там? Чи подобається мені? Або навпаки, ярозчаруюсь… Що мене там чекає? – думав я… І ось він, моментістини!
Коли Микола Васильович (той самий дідусь) зірвав чохол з машини, мені здалося, що земля заходила під моїми ногами. Переді мною сяялахромом нова «тридцять перша Волга». Її величезний білий капот мігби стати стартовим майданчиком для якогось космічного шатла… Пробігбув 16 000 км. Для десятирічної машини цілком непогано. Хвилинаейфорії поступово змінилася на тверезий розум. За скільки йогоможна продати? - Подумав я, продовжуючи огляд.
У результаті я все-таки виявив пару подряпин, але сильно незасмутився. Адже мені вже було начхати. Я розумів, що якщо вонозаведеться і поїде, то карта бита. Я її беру. А завелася вона тодіз першого обороту колінвалу…
Розганяв до 180 км/год! Страшно, але терпимо…
ДЯКУЄ,
