Коли мені було 10 років, мене вперше посадили за кермо Волги, і я закохався. За своє життя я поїздив на багатьох машинах, але дитячі спогади хвилювали уяву, як тільки мило проїжджала ВОНА.
З часом я був захоплений навчанням, роботою та напрацюванням стажу, так що думати про машину часу не було. І ось, після весілля, на яке пішли всі відкладені на авто гроші, надійшло пропозиція від родичів отримати ту саму Волгу, яку я так давно любив.
Так як дідусі не було вже майже 2 роки, а машина використовувалася дядьком для будівництва дачі і стояла на вулиці, стан кузова був плачевним, те ж стосувалося і мотора. Залив воду, масло, горючку і… поїхала, правда з'їла 19 л на сотню.
Дружина поставилася до покупки скептично, але проїхавшись зі мною, так само була зачарована. Завдяки допомозі хлопців з Київського клубу М24 (тепер я є його членом), а зокрема Іллі на "Апельсинці" ("Феніксі"), їсть менше, бігає швидше, але роботи ще куууча.
У "Хаммер центрі" на Подолі трохи занизився.























