З самого дитинства любив ГАЗ 24, і так виходило, що в сім'ї вони були завжди. Але прогрес йшов уперед і потихеньку витіснив "Волги", залишивши їх тільки в пам'яті. Зустрічаючи на дорогах 24-ки в хорошому стані, я завжди ними милувався, і поступово прийшов до думки, що хочу мати "мрію радянської людини". Почалися довгі пошуки, тому що до машини були певні вимоги: якнайменше "колгоспу", а бажано взагалі без нього.
Через знайомих друзів їдемо дивитися цю "Волгу". Заходжу в гараж і розумію, я її знайшов. Автомобіль 1979 року випуску, один господар, який купив її в "Берізці" після роботи в Алжирі, 42 тисячі рідного пробігу, з підтвердженням у бортовому журналі, який вели колишні господарі. Салон в ідеальному, заводському стані та три фарбовані деталі: крило, спідниця, капот. Колір, правда, сіро-блакитний, але у мене в ідеях вона вже вишнева, як у музеї ГАЗу.
На другий день після покупки машина потрапляє на СТО, де вона має довгий шлях відновлення і заміни кольору. Кузов був розібраний до голого металу, поміняно два передні крила, капот, передня панель, все відповідно з дідусиних запасів "Зроблено в СРСР". Принагідно докуповувалися необхідні дрібниці. За словами колишнього господаря, з моменту покупки були проблеми у 3 циліндрі, тому вирішили колоти мотор. Проблему усунули, замінивши заодно всі розхідники. Кузов у цей час вже був пофарбований, все йшло до збирання…






































