Придбання цього автомобіля інакше як дивом не назвеш. Вранці, в понеділок, читаю газету з оголошеннями: продам ГАЗ 24 у відмінному стані. Набираю господаря і прошу розповісти про машину. Він каже, що він перший і єдиний власник, машина куплена в "Берізці", після повернення з закордонного відрядження, машина не фарбована, салон не перешивався, просто одягнені чохли і пробіг, тримайтеся, за 31 рік на момент покупки становить трохи менше 24 тисячі кілометрів. В гараж, при цьому відчуваю азарт, як на полюванні.
Відчиняються ворота, і я не вірю своїм очам, машина стоїть на домотканих килимах. Відкриваю двері водія, з салону, так знайомий по дитинству, запах нової "Волги". Прошу господаря завести двигун, він каже, що останні 7 років машина взагалі не заводилася, ставимо новий акумулятор, підкачуємо бензин і з першої спроби двигун починає співати свою пісню. Радості в мене немає межі, домовляємося про ціну та б'ємо по руках. На додачу отримую цілу купу літератури з ГАЗ 24, з часів СРСР.
Після уважного огляду будинку розумію, що треба фарбувати праве переднє крило, на жаль, не зовсім вдало, ось на цьому, власне, всі роботи з цієї "Волги" були і закінчені. Так у мене з'явилася друга "Волжанка", найбільшу радість від покупки зазнали діти. Вони тут же поділили: вишнева — старшому, зелена — молодшому. Так і ходять отримувати дипломи, кожен за свою.
От поки що всі будуть новини, обов'язково поділюся з вами…







































































































